«Забута» трійка «Східного партнерства»

Вільнюс має стати місцем, в якому може відбутися – за висловом Кетрін Ештон - «свято» трьох країн – Угоду про асоціацію і зону вільної торгівлі може підписати Україна, а Грузія з Молдовою мають такі Угоди парафувати. А що ж з іншою половиною «Східного партнерства»? Що очікують від Вільнюса Білорусь, Вірменія та Азербайджан?

Відмінність складу «Східного партнерства» від популярного у 1990-ті ГУАМу в тому, що до підтримуваної Сполученими Штатами пострадянської четвірки – Грузії, України, Азербайджану та Молдови, які мали теоретичний шанс в чиїхось геополітичних розрахунках на членство в НАТО в 2000-х роках – тепер вже Євросоюз! – додав ще й Білорусь та Вірменію. І вийшла шістка, яка охоплює Східну Європу та південний Кавказ. І ця шістка теоретично вже в політичних стратегіях Європи може – нехай і в дуже віддаленій перспективі – розраховувати колись на членство в ЄС.

Зовні може так виглядати, що в цій, «забутій» трійці «Східного партнерства» переважають країни, які ведуть проросійську політику. Але як бути з Азербайджаном, у якого досить складні стосунки з колишньою метрополією? Та й в російсько-білоруських та російсько-вірменських стосунках не все так просто.

«Просто диктатура»

Президента Білорусі Александра Лукашенка не буде у Вільнюсі на саміті. «Рівень представництва залежить від рівня відносин між Білоруссю та Євросоюзом. Поки не час для представлення на найвищому рівні», - сказав днями у Мінську посол Польщі Лєшек Шерепка.

«У Білорусі є давня вимога ЄС – аби було звільнено усіх політичних в’язнів, яка так і не отримала відповіді, і є мало ознак якихось реформ», - писав в одній зі своїх статей недавно міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт, країна якого – разом із Польщею – є співавтором «Східного партнерства». - «Як наслідок, ЄС запровадив санкції і політику критичного заохочення, а двостороння співпраця ЄС з Білоруссю є обмеженою».

Лукашенко не поїде на саміт у Вільнюсі

Рада Євросоюзу нещодавно подовжила до 31 жовтня наступного року дію «обмежувальних заходів» проти Білорусі. Рада ЄС залишила у списку фізичних та представників юридичних осіб, яким заборонено в’їзд до ЄС і чиї активи на території ЄС заморожені, 232 людини, зокрема – президента Лукашенка, і 25 білоруських підприємств. Санкції були запроваджені через порушення прав людини під час і після президентських виборів 2010-го року.

«Ми маємо цілковито негативну думку про політичну систему Білорусі», - сказав на аналітичній конференції у Брюсселі польський євродепутат Кшиштоф Лісек. «Білорусь – це просто диктатура і ми, Європарламент, не маємо жодних контактів з так званим білоруським парламентом, обраним в результаті так званих виборів. Наші санкції не спрацьовують, але ми не відступимо і продовжимо нашу політику».

Євродепутат додав, що не так давно білоруській владі було запропоновано пристати до Угоди про спрощений  перетин кордону місцевими мешканцями уздовж прикордонної смуги, але «не було відповіді від президента Лукашенка», зазначив євродепутат Лісек.

Але й без того білоруси отримують найбільше шенгенських віз в перерахунку та тисячу осіб порівняно з іншими учасниками «Східного партнерства.»  Переважно, звичайно, це візи, видані Польщею.

«Розвернулася спиною»

З 2010-го року Вірменія вела активні переговори з ЄС щодо Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі, яку так само очікували парафувати – разом з Грузією та Молдовою – на вільнюському саміті «Східного партнерства» наприкінці листопада.

Саргсян заявив, що Вірменія хоче в МС

Однак 3 вересня в Москві на зустрічі з російським президентом вірменський лідер Серж Саргсян оголосив про намір Єревана приєднатися до Митного Союзу Росії, Білорусі та Казахстану з подальшою інтеграцією в Євразійський Союз, а лідери обох держав підписали спільну заяву.

«Те, що країна трьох мільйонів мешканців і номінальним ВВП $10 мільярдів розвернеться спиною до найбільшого ринку на світі (понад півмільярда мешканців і ВВП $16 трильйонів) – раніше цього навіть не можна було уявити», - писав про вірменське рішення Ніку Попеску, експерт Інституту ЄС з безпекових досліджень. - «ЄС, який провів останні два десятиліття, керуючи  чергою з майже двадцяти  країн, які намагалися  приєднатися до клубу, просто не звик, щоб його відкидала країна на кшталт Вірменії».

За словами  директора аналітичного Центру «Конкорд» у Єревані Давида Шахназаряна, «Росія погрожувала перервати транспортне сполучення між Вірменією та Росією, були погрози запровадження віз і призупинки грошових переказів для вірмен, які працюють у Росії».

«Росія може навіть змінити владу у Вірменії і має достатньо важелів для дестабілізації внутрішньої політичної ситуації у Вірменії. Але ж як Вірменія може бути у Митному Союзі, коли в нас немає митного кордону з Росією? Нас порівнюють з Калінінградом, в якого теж, мовляв, немає спільного кордону. Нині влада Вірменії делегувала Москві управління своєю країною», - додав вірменський аналітик  на  конференції у Брюсселі.

Вірменія минулого року підписала Угоду з ЄС про спрощення видачі віз, а раніше цього року – також і Угоду про реадмісію. Візи для вірмен тепер коштують 35 євро замість 60, а вже майже рік, як Вірменія скасувала візи для громадян країн ЄС. Вірменію до ЄС «магнітить» і значна вірменська діаспора – зокрема, у Франції. Хоча і в Росії досить велика і впливова вірменська громада.

«Хоча Вірменія і приєднується до Митного Союзу, однак вірменсько-російські стосунки не є однозначними», - заявив не конференції по Закавказзю у Брюсселі професор університету в Тарту (Естонія) Андрей Макаричев. - «Проблема Росії в тому, що вона хоче легітимізувати свою присутність в регіоні. Але вона не має такого інструменту чи ініціативи, яким є «Східне партнерство».

І все ж таки головною причиною приєдання Вірменії до Митного Союзу і «розвороту спиною» до ЄС  є невтішна економічна ситуація в цій країні і – може, це і є першопричиною – конфлікт довкола Нагірного Карабаху. Єреванові просто не хочеться розлютити свого гаранта безпеки – Росію, яка має у Гюмрі військову базу.

«Не було серйозної конкуренції»

Дев’ятого жовтня президент Азербайджану Ільхам Алієв був переобраний на ще один термін, але спостережницька місії ОБСЄ відзначила, що був прогрес, але все одно «вибори в Азербайджані були ознаменовані обмеженнями основоположних свобод, браком рівної конкуренції і значними проблемами вже в день голосування».

Саме брак внутрішньої демократії і відсутність справжньої політичної конкуренції є найслабшим місцем Азербайджану в його стосунках з Європейським Союзом.

ЄС не задоволений виборами Алієва

«Згідно всіх оцінок, не було серйозної конкуренції президентові Алієву. І чому б не зробити вибори більш прозорими?» - питає болгарський євродепутат Євгеній Кірілов, який під час виборів був в Азербайджані. - «Ці країни Закавказзя не хочуть псувати стосунки з Росією, але не хочуть і класти  усі яйця в російський кошик».

В Росії проживає біля двох мільйонів азербайджанців, каже Заур  Ширієв з Центру стратегічних досліджень у Баку. За його словами, 37 відсотків громадян Азербайджану виступають за членство у Митному Союзі, а 45 – за членство своєї країни в ЄС. «Росія також намагається використовувати мільярдерів азербайджанського походження у Росії, щоб вплинути  на азербайджанську політику», - додає бакинський аналітик.

Азербайджан планує підписати з ЄС Угоду про спрощене оформлення віз і також в перспективі заключити Акт про модернізацію. Азербайджанові, який має достатньо нафтодоларів, від ЄС не стільки гроші потрібні, як ноу-хау, поради та технології.

«Азербайджан дав зрозуміти, що його головним інтересом у співпраці з ЄС є галузь енергетики та економічна модернізація. В цій країні  економічний бум дотепер не супроводжується більшими громадянськими свободами», - вважає глава шведської дипломатії Карл Більдт.

«Нині фокусом російської  політики в Закавказзі є не Грузія, а Азербайджан. І ЄС має себе вести розумно», - каже Денніс Саммут з Центру європейської політики у Брюсселі. - «Але ми маємо питання до Азербайджану в плані демократичного порядку денного. І ми маємо наполягати на цьому».

УНІАН в Google News