Коли Хіларі Клінтон презентувала Сергію Лаврову кнопку «перезагрузки» російсько-американських відносин, вона жартома попросила свого російського колегу перевірити правильність напису російською. На подив Клінтон, Лавров відповів, що Державний департамент помилився – на кнопці красувався напис «перегрузка». Попри конфуз лідери зовнішньополітичних відомств все ж таки натиснули разом на символічну кнопку під взаємні запевнення, що «перегрузки» не буде.
З того моменту пройшло більше року. Серед експертів визріла ціла дискусія з приводу оцінки ефективності політики перезавантаження. Є свої «за» і «проти». Однак, хочемо ми того чи ні, відносини України і США слід розглядати у їхньому контексті. Тому візит Хіларі Клінтон до України не слід недооцінювати, але й переоцінювати його теж не варто. Цілком очевидно, що надії прихильників євроатлантичної інтеграції в Україні є марними. Візит глави Державного департаменту США не покликаний повернути Україну в зону впливу США. Якщо це так, тоді що слід розуміти під стратегічним партнерством США та України?
Росія-США: новий курс Обами
Для американського суспільства млява реакція Державного департаменту на продовження терміну перебування Чорноморського флоту Російської Федерації в Криму стала своєрідним лакмусовим папірцем, який вказує на зміст «перезагрузки» російсько-американських відносин. Американські оглядачі та експерти неодноразово висловлювали занепокоєння тим, що після підписання угод «газ в обмін на флот» не було миттєвої реакції від офіційних осіб США. Лише після наполегливих прохань журналістів прокоментувати цю ситуацію Хіларі Клінтон заявила: «Думаю, з урахуванням історії України і географічного положення, Януковичу важко проводити збалансовану політику, але для нас має сенс те, що намагається робити новий президент. І намагається встояти, якщо завгодно, по обидві сторони своєї країни».
Суть нового курсу Барака Обами стосовно Росії прямо і без дипломатичних реверансів висловив ще минулого року віце-президент США Джозеф Байден: «Ослаблена Росія схилиться перед США. Перед росіянами стоять проблеми скорочення населення, їхня економіка все більше хиріє, а банківський сектор та інфраструктура навряд чи зможуть встояти у найближчі 15 років. Вони опинилися в ситуації, коли світ навколо них змінюється, а вони чіпляються за щось у минулому, що не є життєздатним». До речі, Путіна сильно образили ці слова, а опозиційні російські журналісти відреагували в стилі «нечего на зеркало пенять…».
Отже, у стратегічній перспективі план Обами простий: тримати ситуацію під контролем і не вв’язуватись у нові конфлікти на тлі занепаду економічної міці США. З цією метою Обама домігся підписання нового договору про скорочення наступальних озброєнь з Росією і відмовився від додаткових витрат на систему ПРО. Залишилось чекати, поки Росія занепаде економічно. Схоже, що це і є основною метою «перезагрузки» відносин Росії та США. Під таким кутом зору небажання США жорстко реагувати на розширення впливу Росії на Україну є цілком зрозумілим.
Україна-США: партнерство без стратегії
Продовжуючи традицію добрих відносин між Україною і США, у 2008 році Віктор Ющенко та Джордж Буш підписали Хартію про стратегічне партнерство. Документ передбачає співпрацю стратегічних партнерів у трьох ключових сферах: національна безпека, економіка та культурний обмін. На той час документ мав справді стратегічний характер, оскільки в ньому було чітко записано про перспективу вступу України до НАТО.
Хартія є чинним рамковим документом і сьогодні. Під час зустрічі Януковича та Обами, обидва президенти підтвердили відданість стратегічному партнерству між США та Україною. Однак Янукович чітко дав зрозуміти, що Україна не піде на вступ до НАТО. Отже, від стратегічного партнерства залишилась тільки назва.
Причому це стосується не тільки національної безпеки, а й економічних відносин. Після заяв про посилення співпраці між Україною та Росією в атомній енергетиці американські компанії, що були задіяні до поставок ядерного палива в Україну, були витіснені з ринку. Загалом, за роки незалежності до України не зайшла жодна з числа найпотужніших американських корпорацій. Хоча у 2008 році у Росії компанія «Дженерал Моторс» відкрила свої виробничі потужності.
Що у підсумку? У ситуації, коли США більше не цікавить роль України як противаги Росії у регіоні, а документи про партнерство де-факто позбавлені стратегічного характеру, українсько-американські стосунки перетворяться на безкінечне перетягування канату на догоду тимчасовим та кон’юнктурним інтересам. Єдине, що жорстко буде відстоювати США, це традиційний захист демократичних цінностей: свобода вибору та свобода слова. Очевидно, що головна мета візиту Хіларі Клінтон – застерегти Віктора Януковича від скочування до авторитаризму.
Не слід забувати, що візит Клінтон відбуватиметься на фоні переговорів України з МВФ. Попри оптимізм Сергія Тігіпка відкриття нової програми кредитування затягується. Цілком очевидно, що у розмові між Клінтон та Януковичем ця тема буде однією з головних. Адже не секрет, що всі важливі рішення у МВФ приймаються зі згоди США (оскільки американці володіють «блокуючим пакетом» голосів – 16,74%), а Україна сьогодні є найбільшим позичальником фонду.
Отже, гроші від МВФ та захист демократичних стандартів – основні чинники впливу США на ситуацію в Україні. Однак вони будуть діяти не на стратегічному, а на тактичному рівні. Це та сила, на яку США будуть розраховувати у грі з перетягуванням канату, у якій Януковичу доведеться за словами самої Клінтон «балансувати».
Артем Гергун, експерт Центру політичного консалтингу
