У учорашньому шустерівському випуску на ТРК «Україна» шанований мною Григорій Немиря згадав і моє грішне ім’я у зв’язку з антиянуковичівським зверненням і в контексті «противсіхів». Не можу не внести з цього приводу деяке уточнення. Хоч воно, може, справа і минула, однак буде так чи інакше вилазити в майбутньому протистоянні режимові, створюючи поміж нас усілякі проблеми. Тож краще щодо власної особи я внесу ясність особисто.
Перед першим туром я справді – і щиро – підтримував Ющенка. Після його поразки я ніде й ніколи не висловлювався про те, що в другому турі слід голосувати проти всіх. Єдине свідчення моїх винесених на публіку вагань у той період можна побачити ось тут.
Я його щойно перечитав, і хочу підкреслити: там не стільки агітація «проти всіх», скільки заклик до Тимошенко чіткіше окреслити свою проукраїнську і прозахідну позицію, якщо така в неї є.
Насправді в другому турі я нікуди не подівся і таки проголосував за неї. Згоден: я за неї між першим і другим туром не агітував. Згоден і з тим, що це була моя помилка.
Щодо актуальної ситуації, то я не бачу поки що впливовішого за неї опозиційного лідера. Це не означає, що інші (Яценюк, Кириленко, Луценко, Тягнибок) менш важливі. Це означає, що вести опозиційну роботу в цій країні без союзництва з Тимошенко буде дуже неправильно і вкрай згубно.
Два слова про виступ 27 квітня: пропоную оцінити його як позитив. Добре, що суспільство прокинулося і вийшло протестувати. Будемо вважати це першою успішною спробою – сам факт масового протесту. Тепер завдання – на кожній наступній акції добиватися кількісного зростання протестуючих. Майдан-2004 також був підготовлений багатьма менш чисельними акціями. Півмільйона громадян з неба як манна не падає, це досягається поступовими зусиллями.
Юрій Андрухович
