Один Литвин – це поки що пів-Мороза
Один Литвин – це поки що пів-Мороза

Один Литвин – це поки що пів-Мороза

12:14, 02.02.2010
7 хв.

З часом потреба в Литвині мине. Навіщо «донам» хитрий інтриган із практично нульовим рейтингом, утраченим політичним обличчям і завищеною самооцінкою на чолі парламенту?.. 

З часом потреба в Литвині мине. Навіщо «донам» хитрий інтриган із практично нульовим рейтингом, утраченим політичним обличчям і завищеною самооцінкою на чолі парламенту?..

Володимир Литвин
Після того, як вся фракція блоку Литвина, окрім самого двічі спікера 28 січня проголосувала за відставку міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, у низці матеріалів ЗМІ Володимира Михайловича назвали «новітнім Морозом». Справді, 6 липня 2006 року в Україні народилося нове мірило, нова одиниця політичного зрадництва – «один Мороз».

Але на даний момент ми все ж таки маємо з Литвина лишень пів-Мороза.

Відео дня

Чому? Тому що Володимир Михайлович ще не ввійшов, як Сан Санич свого часу, до нової коаліції, «кидонувши» під сурдинку попередніх партнерів. Поки що зробив тільки перший крок до «гордого» звання «новітнього Мороза», давши голоси за відставку «тимошенківського міністра». До речі, Луценка таки варто було відставити за всі його вихиляси на посту керівника найпотужнішої силової структури (навіть не хочеться у деталі вдаватися). Але надто вже цинічно виглядає, коли це робиться напередодні другого туру надзвичайно напружених виборів, після тіньових кулуарних домовленостей, голосами нібито союзників Тимошенко й Луценка по коаліції.

Усю, м’яко кажучи, малоетичність своєї поведінки «литвинівці» чудово розуміли. Тому й «никалися» по парламенту у четвер, ховаючись від неприємних запитань журналістів. Боляче було дивитися на Олега Зарубінського, який зазвичай має для журналістів компетентні та дотепні коментарі чи не з усіх питань. А 28 січня так тікав від «акул пера», що дверима штовхнув у плече одну із журналісток.

Мусив потім сам Литвин пояснювати журналістам, що надто вже «заполітизований» головний міліціонер країни: «Позиція фракції була відома задовго до розгляду цього питання, що правоохоронна й силова складова організації державної влади повинна бути повністю деполітизована й декомерціалізована».

Не без того, звичайно. Юрій Луценко й не приховував, що вже доволі давно працює на виборчу кампанію Юлії Тимошенко. Щоправда, тільки під час відпустки або в неробочий час. І до «комерціалізації» теж є питання.

Але чому тоді спікер парламенту як чесна людина, не скаже, що генеральний прокурор Олександр Медведько не так відверто й голосно, але цілком послідовно й ефективно (і вже давно) працює на Партію регіонів? Он як активно «відмазував» днями Януковича: мовляв, урядову резиденцію Межигір’я той украв у держави цілком законно. А двічі сидів у в’язниці – навпаки – незаконно. От взяв би Литвин та й ініціював звільнення Медведька з посади, а то дисбаланс виходить.

Між тим, Литвин силкується нині створити бодай видимість якогось балансу у своїй політиці та вчинках. Так, Луценка «здав», створення парламентської комісії в питанні Межигір’я заблокував. Зате й пальцем не поворухнув, щоб полегшити ухвалення поданих «регіоналами» змін до закону про вибори Президента, які стосуються скасування кворуму у 2/3 членів виборчкомів на засіданнях комісій. Фракція не голосувала ні за прийняття у першому читанні, ні за прискорену процедуру розгляду. Як справедливо зазначив юрист Барабаш, це призведе до справжньої фізичної війни за скриньки з бюлетенями в масштабах усієї України. Або уявімо собі, як «дони» у своїх базових регіонах, користуючись таким зручним законом, просто не допускають на засідання дільничних комісій тих членів, які залишилися «нетямущими». І явка виборців, як у казці, сягає 80, а то й 90 відсотків. І всі вони – за «потрібного» кандидата! А за затвердження цих «казкових» результатів присутні члени комісій голосують одностайно.

2 лютого це питання не розглядається. Але побачимо, що відбудеться 3 лютого, на позачерговій сесії. Може так статися, що зміни до закону таки пройдуть. І Литвин буде «ні при чому». Руки в спікера залишаться типу чистими. А «руки, які ніколи не крали», швиденько підпишуть цей закон, котрий, за словами «регіоналів», покликаний «відвернути зрив виборів командою Тимошенко на дільницях, де перевага на боці Януковича».

Володимир Михайлович явно не хоче ні з ким палити до кінця мости до моменту, поки не стане зрозумілим переможець перегонів.

Показово, що ні Тимошенко, ні навіть ображений Луценко не дозволили собі жодних гострих випадів на адресу Литвина. Луценко, який буває ой яким гострим на язичок, щось таке мляво сказав про етику й про схильність «донецьких» до «кидків» своїх партнерів. А Юлія Володимирівна в ефірі взагалі заявила, що Блок Литвина залишається в коаліції: «Між мною і спікером Володимиром Литвином, між коаліцією і Блоком Литвина немає ніяких проблем. Це просто якість моралі політики».

У тій непевній ситуації, яка склалася у Верховній Раді, ніхто двадцятьма депутатськими «багнетами» не розкидатиметься й проковтне будь-які політичні та особисті образи, поки є шанс утримати депутатів у сфері свого впливу.

Автор цих рядків не має жодних сумнівів, що в разі перемоги Януковича Литвин, покомизившись задля годиться, зробить і другий крок – увійде зі своєю фракцією в нову коаліцію в гіпотетичному складі ПР – більша частина НУ–НС – Блок Литвина. Це мінімум 228 мандатів – для початку достатньо. Навряд чи в коаліцію, до складу якої входитимуть, наприклад, Петро Ющенко, Андрій Парубій або Лілія Григорович, увійдуть комуністи.

Отоді з половинки Мороза Литвин і перетвориться на повного й остаточного Мороза. З усіма відповідними наслідками для своєї політичної кар’єри. Вони можуть настати трохи пізніше – але настануть неодмінно. Так, спочатку він залишиться сам спікером ВР, збереже брата на чолі прикордонних військ, «своїх» людей на держкомітетах, навіть ще щось отримає. Недарма він так відповів на запитання про можливе голосування своєї фракції за відставку уряду Тимошенко: «Ми не будемо голосувати за відставку уряду, поки не з’явиться нова конфігурація, яка візьме на себе відповідальність». Читай – без нас нині такої нової конфігурації не буде. У нас «золота акція». Кажуть, за цю акцію Литвин хоче міністра сільського господарства (а то й увесь сільгоспблок уряду) на додаток до того, що в нього вже є.

Але з плином часу потреба в Литвині мине. Навіщо «донам» хитрий інтриган із практично нульовим рейтингом, утраченим політичним обличчям і завищеною самооцінкою на чолі парламенту? Двадцять «багнетів»? По-перше, побачимо, скільки буде перебіжчиків з БЮТ. Тамтешні бізнесмени не горять бажанням сидіти в опозиції і відбиватися від атак податкової та КРУ. Тому цифра «20» може бути перекритою. По-друге, не здивуюся, якщо через певний час з’явиться зовсім інша кандидатура спікера – і за неї дружно проголосує сама «перевихована» фракція Литвина.

А досвід Мороза яскраво демонструє: на виборах Литвин Україні вже буде геть не потрібен. Які б він плакати не порозвішував. Та й спонсорів знайти буде практично неможливо.

А в разі перемоги Тимошенко, як уявляється, вона викине Литвина з влади ще швидше, ніж «дони».

І це правильно. Якщо в Україні ефективно діятиме «принцип Мороза», буде менше бажаючих робити примхливі політичні кульбіти на 180 градусів. Або, якщо називати речі своїми іменами, зраджувати. Й українська політика стане бодай трохи чистішою.

Микола Писарчук

 

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся