Кремль прийняв доктрину ведення ядерної війни

Москва оголосила, що у РФ є право застосувати ядерну зброю ПЕРШОЮ... «Ніколи не буде виправдання тим, хто застосував би ядерну зброю першим», – казав Громико...

Москва оголосила, що у РФ є право застосувати ядерну зброю ПЕРШОЮ. «Ніколи не буде виправдання тим, хто застосував би ядерну зброю першим», – говорив Громико.

На початку грудня, останнього місяця 2009 року, військово-політичне керівництво РФ – президент Дмитро Медведєв, секретар Ради безпеки – Микола Патрушев, а потім і начальник Генерального штабу російської армії, генерал армії Микола Макаров – здивували своїх численних недругів і небагатьох союзників.

Безапеляційно порушуючи міжнародні норми, російські політики повідомили, що у Росії є право застосувати ядерну зброю першою. Це положення, за словами цих божевільних людей, закріпила нова військова доктрина РФ. Тобто державні мужі РФ вважають, що ядерна війна можлива, доцільна, політично виправдана і цілком може зняти проблеми внутрішніх і зовнішніх загроз для Росії.

Таким чином, ядерна «чорна валізка», яку завжди поруч з президентом РФ носять два старших військово-морських офіцери, може бути відкрита і кнопка натиснута. За умови, якщо «досвідчений і мудрий» політик Дмитро Анатолійович повважає (це задекларовано в новій доктрині, яку цитують російські ЗМІ), що хтось дуже злий і нехороший, «ущемляє, ігнорує інтереси країни, розгортає військові контингенти поблизу меж Росії, втручається у внутрішні справи, має територіальні претензії до Москви». 

До речі, цьому президентському гіпотетичному вчинку передує величезна робота багатьох тисяч фахівців з управління ядерною зброєю. Тобто проблема «застосувати ядерну зброю першими» зовсім не персоніфікована, не винахід президента Медведєва, а цілком соціальна, більше того, свідчить не тільки про недомисел конкретних людей російського істеблішменту, а хвороби всього російського суспільства.

Далі справа військових: визначити цілі ядерної війни, засоби доставки, об`єкти, по яких будуть завдані ядерні удари, польотні завдання для сотень (або однієї, але могутньої) ракет, стратегічних бомбардувальників. Примусити тисячі офіцерів-ракетників, льотчиків нести постійне бойове чергування, виявити, чи немає серед них психологічно вразливих, хворих, агресивних, забіякуватих недоумків, здатних на несанкціоновані дії.

Ми не знаємо, що там запланували кремлівські ядерні стратеги, наприклад, щодо України, Польщі, Грузії, Чехії. Але, навряд чи можна придумати що-небудь нове після багатьох років холодної війни і ядерного протистояння СРСР і США. У «холодні» 70-і роки минулого століття такі сценарії були захоплюючим чтивом для обивателів, а у військових академіях навчали, як танковій колоні перетинати радіоактивну ділянку місцевості, надягати протигаз, закопуватися в землю, носити в кишені індивідуальний дозиметр.

 Можливо, російська ядерна доктрина називається «Домінування шляхом ескалації», можливо, «розумна достатність» або «обмежена ядерна війна». А може, «хірургічним ударом» ракетно-ядерної зброї Росія змете з лиця землі яке-небудь місто-мегаполіс сусідньої недружньої країни, знищить півострів з населенням у декілька мільйонів чоловік, обезглавить ворога, завдавши ядерного удару по центрах управління і зв`язку уряду.

Навряд чи це фантазії, марення або домисли божевільного журналіста. Раз існує доктрина (офіційний державний документ) і войовничі ядерні ескапади російських політичних лідерів, то, поза сумнівом, Генеральний штаб російської армії скрупульозно розробив і ввів в дію план ведення такої війни, який затвердив президент країни, сидячи в підземному бункері під Грановитою палатою Кремля.

Тобто план застосування стратегічної, оперативної чи тактичної ядерної зброї, як написано в бойовому статуті, «по цілях, завданнях, засобах і часу», поза сумнівом, існує на папері, в сейфах командних пунктів військ стратегічного призначення російської армії і стратегічної авіації. І весь жах в тому, що це дуже формалізований, грунтовний документ, у якому немає двозначності формулювань і наказів, які можна трактувати залежно від любові до світу або ненависті до ворогів Росії.

Але спочатку про «незастосування ядерної зброї першими». Історія цієї доленосної для світу проблеми «використовувати першими ядерну зброю у війні» налічує 60 років. На початку 50-х років минулого століття президент США Гарі Трумен ухвалив рішення застосувати першими атомну бомбу проти корейського народу, який мужньо протистояв американській агресії.

Але миролюбний Радянський Союз закликав до безумовної заборони атомної зброї і підписав за 50 післявоєнних років більше сотні міжнародно-правових актів. Наприклад, Леонід Брежнєв урочисто заявив (засідання 1976 року Політичного консультативного комітету в Бухаресті держав-учасників, що підписали підсумковий акт Наради з безпеки і співпраці в Європі), що «СРСР бере на себе зобов`язання не застосовувати ядерну зброю першим».

А представник СРСР, міністр закордонних справ Андрій Громико з трибуни XXXVI Генеральної Асамблеї ООН підкреслив, що «ніколи не буде ні виправдання, ні прощення тим діячам, які ухвалили б рішення застосувати першими ядерну зброю». І далі заявив, що «із законами людської моралі і високими ідеалами ООН несумісні будь-які доктрини, що допускають застосування першим ядерної зброї і будь-які дії, що підштовхують світ до катастрофи».

Враховуючи, що Російська Федерація вважає себе правонаступницею СРСР, напевно, було б логічно виконувати все, що було сказано і підписано за часів радянської імперії, а не тільки незаконно привласнити золотий запас, активи, нерухомість Радянського Союзу за кордоном.

Але, схоже, нинішні кремлівські небожителі, судячи з їх політичної поведінки, характеру їх зовнішньополітичних стратегій, хочуть прирівнятися до войовничого мілітариста Трумена, який віддав наказ про ядерне бомбардування Хіросіми і Нагасакі. Навіть «собака» Рейган зміг домовитися з імперією зла.

Ось читайте уважно. Цитата: «Російська Федерація з небувалою безрозсудливістю докладає нових зусиль з метою досягнення військової переваги шляхом нарощування атомної зброї – матеріальної основи ядерної війни. Почастішали спроби використовувати її для чинення політичного тиску на інші країни».

Цю довгу цитату автор знайшов в якійсь пропагандистській брошурі часів Генерального Секретаря Костянтина Устиновича Черненка. Правда, перші два слова були «Сполучені Штати».

Між іншим, автор і головний популяризатор «нового політичного мислення» ще живий-здоровий. Можна було б і запросити на командний пункт, порадитися. Так-так, Михайло Сергійович Горбачов, архітектор перебудови, теоретик «нового політичного мислення» живе недалеко від Кремля. І цілком міг би проконсультувати 43-річного шибайголову Медведєва. І, між іншим, попередити, що брязкати ядерною зброєю небезпечно, перш за все, для самої Росії. 

В одному з інтерв`ю авторові цих рядків останній Генеральний Секретар і президент СРСР на запитання, чи можна бути переможцем в ядерній війні, відповів: «Головний сенс концепції нового політичного мислення полягає в тому, що ядерна зброя не функціональна, і не може вирішувати політичні проблеми. Ніхто в світі не залишиться безкарним, якщо застосує першим ядерну зброю. Ядерна війна недопустима, і в ній не може бути переможців. Це аксіома».

Ще Михайло Сергійович нагадав (добре, якби помічники Дмитра Медведєва про це розповіли президентові Росії), що «в світі 31 держава – «порогова», це означає, вони на порозі створення ядерної зброї. Поява ядерної зброї у Індії і Пакистану, північнокорейська ядерна програма, проблема Ірану – це лише передвісники ще небезпечніших проблем, з якими ми зіткнемося, якщо нинішня ситуація не буде подолана».

Між іншим, на території України в 1999 році дислокувалося 178 найсучасніших ракет SS-20 («Сатана»). Сумарний тротиловий еквівалент ядерної зброї в Україні цілком міг би знищити все населення Землі. І саме від РФ і США Україна одержала гарантії безпеки в обмін на ліквідацію вищеназваної зброї. Уявляєте, якби Україна, залишаючись третьою ядерною державою в світі, в період ескалації конфлікту навколо острова Тузла ухвалила рішення відповісти на агресію супостата ядерною зброєю!?

Альберт Ейнштейн в 1947 році, між іншим, в своєму листі президентові США Рузвельту з приводу робіт Манхеттенского проекту зі створення атомної бомби написав доленосні для планети і людства слова: «Через звільнення атомної енергії наше покоління принесло світу найреволюційнішу силу з часів відкриття вогню доісторичною людиною. Ця основна силу всесвіту не може бути втиснута в старомодну концепцію вузького націоналізму. Наша єдина безпека в тому, що ми віримо, що інформовані громадяни діятимуть в ім`я життя, а не смерті».

Напевно, дуже важливо, щоб, у тому числі і в Росії, громадяни були інформовані, що буде, якщо їх політичні лідери, засліплені «старомодною концепцією вузького націоналізму», забудуть про здоровий глузд і застосують ядерну зброю першими.

Адже головне питання нашого часу: чи є ядерна зброя політично функціональною? Або, ще точніше за Клаузевіцом: чи може сьогодні ядерна зброя реалізовувати політичні цілі війни, «бути продовженням політики іншими, насильницькими засобами»? Або ще одне питання: які політичні переваги виходять від наявності чи відсутності ядерного знаряддя?

Ось приклади. Ядерний Китай не зміг покарати В`єтнам, повернути собі втрачену провінцію Формоза. Ядерна бомба не допомогла Індії в боротьбі з сепаратизмом. Ядерна Великобританія перестала бути колоніальною імперією, втім, як і ракетно-ядерний Радянський Союз. Чому ядерна Росія не застосувала ядерну зброю у війні з бойовиками Чечні і, по суті, програла війну? Навіть під час Карибської кризи в жовтні 1962 року Хрущов і Кеннеді зуміли домовитися.

Відповідь проста, але тільки не для кремлівських політичних авантюристів. Ніхто в світі, жоден експерт чи чотиризірковий генерал переконливо не пояснив, як можна вести ядерну війну, не підірвавши світ, не уникнувши суїциду, не знищивши ініціатора такої війни? Правда, багато авторів цитують статтю, опубліковану в американському журналі Military Revieu «Вплив атомної зброї на функції військовослужбовця», де пропонують «збільшити похоронну службу США».

Англійський вчений Мартін Ван Кревельд в книзі «Трансформація війни» пише, що «за останні сорок п`ять років складно знайти хоча б один історичний приклад того, що державі, яка має в своєму розпорядженні запаси ядерної зброї, вдалося змінити статус-кво за допомогою загрози застосування цього виду зброї, не говорячи вже про її фактичне застосування».

А рядки, які підуть нижче, написані спеціально для президента Російської Федерації Дмитра Медведєва:

Ядерна зброя є знаряддям масового вбивства. Захисту від нього немає, єдине, для чого воно годиться, – це для бійні, безпрецедентної за своєю кровожерливістю і, цілком імовірно, останньої в історії людства. Як говорив Михайло Горбачов, «після такої війни не залишиться навіть пенька, на якому небіжчики зможуть підписати перемир`я».

І останнє – як рекомендація президентові РФ. Російські дипломати, а не генерали і полковники спецслужб, могли б повідати, що існують сотні форм і методів у міждержавних відносинах, коли будь-які суперечки, навіть найскладніші конфлікти, можна вирішувати мирним шляхом.

Віктор Тимошенко, Київ–Москва