Обіцянки Путіна: російська рулетка?

На саміті глав урядів країн СНД в Ялті відбулася зустріч прем’єр-міністрів Росії та України. І на ній таки говорили про газ. Нагадаю, що в останні десять днів імовірність газового питання в порядку денному Ялтинського зібрання нагадувала ворожіння на пелюстках ромашки. Говорити про газ чи ні, переглянуть контракти чи ні, задокументують ненакладання штрафів чи ні... Члени урядової команди робили заяви, які суперечили одна одній. Заявивши врешті, що наші газові контракти чудові, а говорити про газ немає потреби, Юлія Володимирівна вирушила до Ялти. Після переговорів двох делегацій, пані Тимошенко та її російський колега Володимир Путін зробили спільні заяви. Путін повідомив, що Росія має намір прислухатися до побажання української сторони й скоротити обсяги постачання газу та не застосовувати штрафних санкцій цього року, тариф на транзит газу з Росії до Європи по України у 2010 році зросте на 60%.

Коментують експерти.

Михайло Гончар, директор енергетичних програм Центру «Номос»:

РОСІЯ ДОБИЛАСЯ ПРЕФЕРЕНЦІЙ ДЛЯ СВОЇХ ЯДЕРНИХ РЕАКТОРІВ

Не можу вважати великою перемогою підвищення тарифу на транзит російського газу, бо це відбуватиметься на тлі зростання ціни на імпортований газ для України. Збільшення доходів НАК “Нафтогаз України” за рахунок тарифу нівелюється подорожчанням газу. Підвищення тарифу на 60% не компенсує витрати на газовий імпорт. Юлія Володимирівна казала про додаткові надходження, які отримає НАК, проте не сказала про його мільярдні видатки внаслідок підняття ціни, тим більше без тієї двадцятивідсоткової знижки (яка начебто враховувалася для України у 2009 році).

У принципі все залежатиме від того, наскільки вдасться вмовити Росію скоротити обсяги газу на наступний рік. А тут є великі сумніви. Усні домовленості в Ялті можуть стати Гданськом-2. У вересні цього року в Гданську також було досягнуто усної домовленості прем’єрів України та Росії щодо незастосування штрафів проти України за недобір газу. Тоді теж поговорили, зробили відповідні заяви, нахамили на адресу Президента України й роз’їхалися. І сьогодні юридичного оформлення домовленостей не відбулося. Російська сторона залишає за собою право маніпулювати ними. Ми бачили, Газпром щодуху несеться до Дмитра Медвєдєва, скаржиться на життя і в результаті отримує чітку директиву – виконувати контракти (які передбачають штрафи за так званий недобір передбачених угодами обсягів газу. – Авт.).

У Ялті не відбулося жодних концептуальних змін: включаються важелі для маніпулювання, українська ж сторона грає за правилами, нав’язаними Росією. Тимошенко не вдалося задокументувати домовленості й перетворити політичні декларації російського колеги в конкретні юридичні документи. Але якщо уявити, що Росія таки відмовиться від штрафів за недобір газу, то виникає запитання, що отримає Путін від Тимошенко за таку поступливість?

Є версії. Одна з них, найбільш правдоподібна, виглядає так. У них було два комплекси питань: один, пов’язаний з поточними газовими справами, а другий – з ядерно-енергетичною сферою.

Я не виключаю, що оця показушно-пропагандистська поступливість російської сторони (про остаточну поступливість можна буде говорити, коли це буде оформлено юридично, коли на рівні Газпрому та Нафтогазу буде узгоджено обсяги поставок газу на наступний рік, індикативній рівень цін і тариф) пов’язана з тим, що взамін РФ отримала відмову України від планів, пов’язаних з диверсифікацією поставок ядерного палива на користь пропонованого Росією варіанта побудови заводу з збагачення урану в Ангарську. РФ проводила таку гру: хочете поступок щодо газу – купуйте лише російські реактори, російське паливо, і тоді буде послаблення у газовій сфері. Якщо хочете робити підприємства паливно-ядерного циклу з неросійським учасником, збагачувати уран не в Росії – тоді поступок у газовій сфері не буде.

На прес-конференції у Ялті звучали звинувачення про те, що вимоги Ющенка переглянути газові контракти нібито продиктовані бажанням відтворити мега-корупційні схеми в цій сфері. Підтакнув цьому звинуваченні українського прем’єра і Путін. Але він, підтримуючи звинувачення у мега-корупційних схемах, явно лукавить... Бо у 2004 році на чолі всіх тих схем стояв саме він. І саме в Ялті 28 липня 2004 року було покладено початок сумнозвісній “РосУкрЕнерго”. Тоді Ющенка там не було. Інша справа, що у 2005–2006 роках, коли виникла перша газова криза, Віктор Ющенко, маючи змогу ліквідувати цю схему в зародку, не лише її не зробив цього, а навіть дозволив їй пустити метастази всередину України через підприємство “Укргазенерго”. Він допустив його на внутрішній ринок газу й тим самим відібрав цей ринок у НАК “Нафтогаз”.

Тому тут обоє рябоє, але в політтехнологічних маніпуляціях російський прем’єр “рябіший”.

Олександр Гудима, народний депутат України (БЮТ):

ГАЗОВА ВІЙНА З БОКУ РОСІЇ ДАЛА КОЛОСАЛЬНІ ПОЗИТИВНІ ЗРУШЕННЯ

Юлію Тимошенко можуть критикувати тільки представники опозиції та Президента. Ринкові умови це не настрій Путіна, чи настрій Тимошенко. Це реальні речі, які в Україні давно слід було впроваджувати. Ціна на газ визначається формулою. Транзитний тариф – теж.

Підвищення ставки транзиту з 1,7 до 2,7 доларів за прокачування тисячі кубометрів газу на 100 км, якщо Росія транспортуватиме не менше як 100 мільярдів куб. м, означає, що ми можемо отримати додатково за транзит не менше як 1 млрд. доларів США.

Крім того, в нас чи не найгірша в Європі ситуація з енергозатратністю виробництва. Тепер є усвідомлення, що дешевого російського газу не буде, як, скажімо, у Білорусі, яка віддала Росії свою ГТС. Споживання Україною газу радикально скорочується. І не тільки через фінансову кризу. Російська газова війна в січні цього року показала: необхідно впроваджувати енергозберігаючі технології, що уряд активно й робив. І якщо цього року ми споживемо близько 30 мільярдів кубів російського газу, а 21 – свого, то це означатиме, що його споживання скоротиться з 73 мільярдів до близько 50. Нехай частково це відбувається через кризу, але загалом це фантастичний крок. Великий бізнес та середній бізнес, населення, пам’ятаючи загрози з боку Росії, шукають способи – як замінити газ на вугілля, як розвивати атомну енергетику.

Останнє газове протистояння призвело до колосальних позитивних зрушень.

А щодо можливих збільшень видатків Нафтогазу через зростання ціни на газ, то маємо пам’ятати таке. Більша частина боргів НАК зосереджена в містах Сходу та Центру України, за яку всю відповідальність несе Партія регіонів. Це – Київ, Харків, Луганськ, Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя. Вони просто відмовляються проплачувати за спожитий газ, розуміючи, що під час виборчої зими Юлія Тимошенко ніколи не піде на обмеження теплопостачання цих територій. Маємо 8-мільярдний борг. Тому необхідна сильна в доброму розумінні слова рука, яка б могла повернути втрати Нафтогазу. Бо ці втрати не зумовлені об’єктивними причинами.

І ми ці гроші повернемо.

Що стосується документів про незастосування штрафних санкцій, то спробуйте знайдіть таку людину, яка б змусила росіян не лише не застосовувати штрафні санкції, а ще й змінити контрактні умови..

Олександр Тодійчук, президент Київського міжнародного енергетичного клубу:

ОБІЦЯНКИ ПУТІНА НАГАДУЮТЬ РОСІЙСЬКУ РУЛЕТКУ

Коли Юлія Тимошенко каже, що газові угоди добрі й вони виконуються, то це нагадує притчу про виноград. Лисиця, яка не могла до нього дотягнутися, казала, що він просто зелений. І прем’єр-міністр, яка не може переглянути газові угоди, каже, що вони добрі.

Росія не готова змінювати контракти. Ми почули заяви, а де зміни в контрактах? Рік тому два прем’єри – Тимошенко та Путін – підписали меморандум про те, що газові питання вирішуватимуться цивілізовано, і ми пам’ятаємо, чим це закінчилося в січні. Ніхто тоді навіть не згадував той меморандум.

Усні обіцянки Путіна нагадують російську рулетку: вистрелить чи не вистрелить. Те, що не задокументовано, зажди може бути скасоване. Для нас ця гра небезпечна.

Що стосується цін. Українська сторона цього року зазнала збитків у зв’язку з тим, що майже на 30 відсотків впало постачання російського газу до ЄС. Ми отримали менші обсяги, тож менше доходів отримала система. Нам пообіцяли, що наступного року буде хороше завантаження ГТС, але контракти підписано на десять років. Ми не почули, що буде через дев’ять років, коли Росія намагається ввести в дію “Північний” та “Південний потоки”.

Тож я погоджуюся з нашим Президентом, який каже, що необхідно зафіксувати зобов’язання російської сторони щодо мінімальної завантаженості системи в рамках її рентабельності. Тобто сторони мають визначити, який обсяг прокачування газу дасть мінімальну рентабельність ГТС, й оформити документальне зобов’язання забезпечувати цю рентабельність. І це було б справді дружнім кроком.

А сьогодні ми побачили, що Путін знімає знижку на ціну газу, а Україна купує газ дорожче, ніж деякі країни ЄС. Ми почули усну обіцянку, що “все буде добре”. А де міжурядовий договір? Усе, що відбулося в Ялті, – це гарне шоу, яке мало б дати українському електоратові надію на позитивне вирішення.

На жаль, українці люблять брехню, люблять солодкі казки. Я серйозно побоююся, що все почуте в Ялті, – це казки Лівадійського палацу.

Опитувала Маша Міщенко