Законодавство залишається декларативним щодо прав дитини

Діти в Україні зазнають насильства, їхнє право на приватне життя ігнорується, а держава навіть не намагається враховувати їхню думку.

Про це йдеться у переданому агентству УНІАН "Альтернативному звіті про реалізацію Україною положень Конвенції ООН про права дитини 2002-2008", який був підготовлений ініціативною групою з 15 громадських організацій.

Експерти дійшли висновку, що українське законодавство залишається декларативним щодо прав дитини: діти є об`єктами захисту, а не суб`єктами власних прав; не всі права дитини за конвенцією закріплені на рівні закону; в Україні не проводиться комплексний моніторинг дотримання прав дитини; не створено інституту омбудсмана з прав дитини. Крім того, на думку авторів звіту, фінансування державних програм і планів щодо прав дітей здійснюється за "залишковим принципом", а не через визначення конкретної частки та обсягу бюджету на їхню реалізацію.

Експерти звертають увагу й на те, що при визначенні інтересів дитини у суді та, зокрема, при усиновленні мало враховується думка дитини, а також на те, що в Україні залишається найвищим серед країн Європи рівень абортів.

"Заходи та дії держави, спрямовані на подолання смертності серед дітей та немовлят, не є ефективними. На поверхні лежать такі проблеми як брак професійно підготовлених кадрів з питань охорони здоров`я матері і дитини, неукомплектованість штатів, особливо у сільській місцевості, відсутність системного підходу до розв`язання проблем матеріально-технічного забезпечення галузі, впровадження нових технологій. Замість реальних планів і конкретного аналізу недоліків... державою висуваються розпливчасті плани та заходи загального характеру", - сказано у звіті.

Крім того, як зазначають експерти, діти в Україні продовжують зазнавати насильства - у школах, сім`ї, при контакті з правоохоронцями, у закладах опіки і дитячих будинках сімейного типу нерідко трапляються випадки приниження гідності дітей. "Фізичні покарання залишаються традиційною формою виховання дитини. Немає механізмів забезпечення реалізації законодавчих норм щодо заборони фізичних покарань", - йдеться у звіті.

Також, на думку громадських організацій, процедура усиновлення та вимога збереження таємниці усиновлення порушують право на приватність дитини у частині отримання інформації про біологічних батьків і родичів.

"Існує практика тотального порушення приватності дітей у загальноосвітніх школах та навчальних закладах закритого типу (кабінки у туалетах, перегляд листів і записок, публічне розголошення особистої інформації про учнів, майже вільний доступ до журналів та медичних карток) через повне нерозуміння наявності цього права у дітей та його важливості, а також через намагання на власний розсуд визначити і захистити інтереси дитини", - вважають правозахисники.

Експерти зазначають, що започаткована практика розміщення особистої інформації щодо дітей, які потребують різних форм допомоги, в Інтернеті, однак захист таємниці приватного життя дітей при цьому не гарантується.

Крім того, акцентується увага на тому, що всупереч рішенню Конституційного Суду, поширена практика відмов у виплаті за 2007 рік допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на рівні прожиткового мінімуму, передбаченого для дітей у віці до 6 років.

У доповіді також сказано, що понад 20 тис. дітей в Україні не відвідують школу. Серйозною проблемою є неможливість реалізації права на освіту для дітей, які мають психічні розлади, фізично неповноцінних дітей. Недостатньо підручників та спеціальної літератури для дітей із вадами зору та слуху. Існує проблема доступу до дошкільної та середньої освіти дітей, які не мають щеплень.

"Практично всі діти з родин біженців, шукачів притулку та діти, які знаходяться в Україні без супроводу дорослих, мають незадовільний стан здоров`я, хворіють на хронічні захворювання та потребують санаторного лікування", - переконані експерти.

Відзначається відсутність державної програми інтеграції біженців в українське суспільство і зростання расистських і ксенофобських настроїв у суспільстві до відношенню до мігрантів.

Громадські організації звертають увагу на те, що ювенальна юстиція як комплексна програма правосуддя щодо неповнолітніх в Україні до цього часу не запроваджена, однак розроблено проект програми її розбудови.