Пукач – це вже велика проблема
Пукач – це вже велика проблема

Пукач – це вже велика проблема

17:04, 28.07.2009
6 хв.

Преса висуває версії: може той Пукач взагалі не Пукач, а спецоперація - не що інше, як бажання фігуранта здатися? Скромне «спасибі» СБУ каже мало хто, та ще й крізь зуби...

 …Так, віднині вже саме велика проблема, оскільки ще тиждень тому він був символом великого успіху і великої перемоги ГПУ, СБУ, Президента, громадськості й навіть опозиції. А тепер це суцільний головний біль.

Юрій Стець
Головний біль СБУ. – Здавалося б, що провели нехай не блискавичну, але все ж таки операцію із затримання епатажного «головного» злочинця, тож тепер начебто і на грудях мають з’явитися ордени, і преса мала б заспівати дифірамбів, та не так сталося, як гадалося. Преса висуває версії: може той Пукач взагалі не Пукач, а спецоперація - не що інше, як бажання фігуранта здатися? І взагалі, не треба спецслужбам виконувати політичні замовлення (версії «Комсомольської правди», «Коментарів», «України молодої» та ін.).

З подяками від силових структурах у СБУ також не склалося: спершу пани офіцери «заспівали», що піймати вбивць Гонгадзе для них є справою честі, а через 5 років про ці борги  їм вже й соромно згадувати. Тому навіть скромне «спасибі» відомству Наливайченко каже мало хто, та ще й крізь зуби.

Відео дня

Мігрень ГПУ. Певний час тому працівники Генпрокуратури в один голос скандували: «Лозінський – наше все!». На запитання, а що робиться у справі Гонгадзе, в Генпрокуратурі дружно відповідали: «Живі всі сидять (Костенко, Протасов, Попович), а з мертвих (Кравченко, Фере, Пукач) нічого взяти». Аж тут раптом живий-здоровий Олексій Пукач явився народу з кухлем молока в тихому українському селі. Далі - більше. Заступник голови СБУ привселюдно займається «зливом» інформації і заявляє, що Пукач вже у всьому зізнався (у чому «всьому»?), Президент «не тиснучи на слідство» каже, що Пукач винний («винний» у чому?), а Пукач відмовляється від послуг адвоката, сповістивши про це самому Осиці через ГПУ в письмовому вигляді, що теж саме по собі не факт. Що ж далі?

Віктору Ющенко у боротьбі з кандидатом у Президенти Юлією Тимошенко цей серіал вже жодним чином не допоможе; на додачу він інформаційно відсунув на задній план історію з Лозінським, про якого швиденько забули. Юлія Володимирівна отримала підстави підняти черговий тост за здоров`я Віктора Андрійовича та «його команди». - «Воістину, чого не зробиш заради жінки!»

Не буду стверджувати, що у Президента  від цієї історії голова не розколюється. Але й не казатиму, що історія із затриманням Пукача була спрямована винятково на підвищення рейтингу нині діючого Гаранта; проте якщо цього не припускати, то за «команду Президента» мають пити всі і багато. Адже рейтингу кандидатові в Президенти Ющенку справа Пукача не додала, а от п`ять років повної бездіяльності,  увінчані вимогою щоденних доповідань про справу Гонгадзе, у журналістів і громадськості викликали запитання: «А де ти був раніше, ясний соколе?»

Далі - громадськість. Те, що просто й  логічно для народу в Україні,  зовсім незрозуміло й незбагненно для деяких політиків. Адже начебто їм час второпати, що люди порозумнішали, що надворі 2009, а не 2001 рік, і що кожний зустрічний студент може пояснити будь-якому політтехнологу: не слід піаритися на «справі Гонгадзе» - тому що журналісти цього не дозволять; не варто використовувати силові структури (ГПУ, СБУ, МВС) у політичній боротьбі - бо силовики давно обурюються із цього приводу, а якщо «нагинати» їх силоміць, те можуть підставити самого «замовника», причому підступно й ззаду; і останнє: не треба піаритися на чужих  смертях, бо не дай Боже, важкий трупний запах пристане до одного з кандидатів у Президенти...

Голови опозиції проявили себе…не сказати б «вільнодумцями», а «вільними від думок». - Опозиція, що умліває у відпустках по закордонах подалі від шахт, зреагувала на затримання екс-генерала Пукача в`яло. Напевно тому, що в перипетії між Тимошенко і Януковичем так звана «справа Пукача» не внесе новизни, а «Юлі» нічим зашкодити не зможе. Інакше вже б у Верховній Раді стояли спішно відкликані з відпусток депутати Партії регіонів Васильєв і Піскун в ластах та рятувальних жилетах, і скандувати охриплими від активного відпочинку голосами: «Медведько - лови вбивць журналіста Гонгадзе!».

Так і сталося, що громадянин Олексій Пукач став великою проблемою, яка спровокувала головний біль і турботи у сотень зацікавлених і незацікавлених у його затриманні громадян. З`явилася проблема, яку фігурантам цієї статті ВЖЕ доведеться не розв’язувати, а долати.

А наостанок пропоную утопічний сценарій арешту екс-генерала О.Пукача, який би, цілком імовірно, вилікував від головного болю сотні вищезгаданих громадян.

Затримала собі тихенько СБУ одіозного генерала, зібралися ввечері офіцери, випили гордо по склянці горілки за свою службу. І після тієї вечірки ніхто б не дізнався, що  сьогодні вони  зробили  важливу справу. Не заради хвалебних славоспівів йшли вони працювати у Службу безпеки, а щоб країна жила спокійно. Крапка.

Ющенко  вже після суду над Пукачем повідомляє на телеекранах країни в прямому ефірі, що генерала  Пукача ще кілька місяців  тому було затримано, і він про це, звичайно ж знав, але не повідомляв громадськості, бо вважав це неетичним напередодні президентських виборів і до винесення судом рішення про долю затриманого. Після чого Віктор Ющенко вибачається перед громадянами України за те, що виконав одну зі своїх обіцянок лише через 5 років після того, як її дав. І крапка.

Громадськість України, радіючи, дякує владі: спасибі вам, добродії, що нарешті утрималися від спокуси вкотре попіаритися на чужій крові й трагедіях, може й справді  варто розслабитися і повірити в те, що головне для вас не гроші й стільці, не портфелі і посади, (читай «Роги і Копита»), а Держава і Народ (Україна й Українці).

Юрій Стець, народний депутат України

 

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся