У Києві російський телеканал “ОРТ” був вигнаний їх кабельних мереж наступного дня після відповідного рішення Нацради 14 квітня. Я була вражена, як лише за п`ять днів відсутності в телевізорі “ОРТ” порозумнішав мій тато...
Думка
У Києві телеканал “Общественное российское телевидение” (“ОРТ”) був вигнаний з кабельних мереж наступного дня після відповідного рішення Нацради 14 квітня. Це рішення під номером 694 від 14.04.2009 ви знайдете на сайті Нацради. ОРТ тепер немає і в списку іноземних каналів, зміст яких «відповідає Європейській конвенції та українським законам».
І хоча офіційно рішення Нацради обгрунтоване юридично (російські канали зобов`язані платити податок на трансльовану у нас рекламу і дотримуватися законів України), ми з вами знаємо, що за тим стоїть. А кому хочеться байдуже спостерігати, як телеведучі з Москви обливають брудом його країну?
Враховуючи, що “ОРТ” був головним другом і співрозмовником мого батька, зникнення каналу не могло пройти в сім`ї непоміченим.
В останній понеділок перед Великоднем ніщо не обіцяло неприємностей. Мій тато з цікавістю подивився на “ОРТ” цілком пристойний фільм про шкоду фаст-фуду і модифікованих продуктів, і ми обговорили, як же нам пильнувати безпеку гастроному. Наступні три дні ніхто в будинку не цікавився Світовою Мережею “ОРТ”, оскільки по вітчизняних каналах транслювалися цікаві футбольні матчі: Баварія – Барселона, Челсі – Ліверпуль, Динамо - Шахтар. Батько був щасливий таким футбольним телепарадом, раз по раз забігав до кімнати, переказував деталі того чи іншого матчу і вимагав, щоб я знайшла в Інтернеті на них добру футбольну аналітику.
А я мила вікна і думала, як добре, що перед Великоднем обходиться без політичних дебатів. Я просто здригалася від думки, як “ОРТ” інтерпретувала б наші події останніх днів (а цій інтерпретації віддається чимала половина часу, відпущена на новинні програми телеканалу). Можу уявити, як вони переказали б нам минулі переговори України з МВФ, візит Платіні і тим більше блокування БЮТом парламентської трибуни. І з дивовижною чіткістю бачу картину, як Путін (Медведєв або Міллер), не зморгнувши оком, розповідають телеглядачам всієї Руси-України, як вони продавили в ЄС рішення по газопроводах в обхід України. А мій тато зазвичай в таких ситуаціях стукає кулаком по кріслу і повторює: «Володька (у сенсі – Путін), ти маєш рацію, ти – молодець».
А тут ідилія, ніяких тобі міллерів, ніяких тобі леонтьєвих, ніхто Армагеддон не пророкує. Ближче до неділі я поцікавилася, чи буде на цьому тижні моє улюблене шоу «Льодовиковий період». Чесно, кажучи, я гадки не мала, по якому з російських каналів воно йде, мене завжди кликали до телевізора, коли воно починалося, – виявляється, по “ОРТ”. І тут батько прозрів, він кинувся наярювати по телефону нашому кабельному оператору, питаючи, куди вони поділи “ОРТ”. «Його тепер не буде ніде, поки не домовляться на державному верху», – чесно зізналися на іншому кінці дроту. Тоді я залізла в Інтернет і знайшла оте саме рішення Нацради, а про себе подумала: ми вже чотири дні живемо без “ОРТ”, і відвикання (спасибі футболу!) поки що проходить м`яко.
На святкові дні ми дружно приймали гостей, говорили про політику, разом лаяли її вітчизняних представників. Плюс до потрібної батьком футбольної аналітики я роздрукувала пару текстів ліберальних російських економістів, колишніх радників чинного прем`єр-міністра Росії, які не годуються від влади, і пару статей Шендеровича. Ми їх обговорювали, і я була вражена, як лише за п`ять днів відсутності в телевізорі “ОРТ” порозумнішав мій тато. А коли я ненавмисно зронила, що до нас у Київ приїжджала російська делегація і росіяни, то почула неймовірне:
– Без Росії нам не вижити. Але скажу тобі, звісно, не для друку, в ЄЕП зараз Україні не час вступати. Дві бідні країни навряд чи допоможуть одна одній, якщо одна з них все-таки сильніша.
– Тато, та ти просто Адам Сміт, – захопилася я, запевнивши, що ніколи не розголошу цього геніального висновку.
А сама подумала, ні, він не Сміт. Якщо всього за шість днів відсутності пропагандистської машини, попри щедре святкове пиття, у нього так прочищаються мізки в російсько-українських відносинах, то за психологічною стійкістю він майже Ріхард Зорге. На сьомий день відсутності “ОРТ” до мене з Підмосков`я приїхала подруга. Подруга по духу – українська націоналістка, яку я завжди перед візитами по телефону заздалегідь довго готую до зустрічі з батьком, намагаючись запобігти практично неминучій сутичці гігантів. Цього разу я теж її готувала: ти ж пам`ятаєш, у тата хворе серце, давай без націоналістичних штучок. А його, відповідно, готувала фразою: ти ж знаєш, вона моя подруга, у нас довга спільна історія, її покійна бабуся пережила Голодомор, вона гостя, будь галантним.
Цього разу все проходило мирно. Подруга розповідала про візит до Третьяковки, схибивши тільки один раз, коли розповіла, як росіяни в якомусь там столітті видурили у нас з Лаври стародавню ікону і не віддали назад. Я напружилася, але батько цього не відзначив. А потім почала розповідати про модний в їх закладі вид відпочинку: походи на байдарках і піші походи, які нині в Росії сталі небезпечні.
– Чому небезпечні? – поцікавилася я.
– Жителі довколишніх сіл приходять вночі до мандрівників, підрізають намети. Намети падають на сплячих, а поки люди намагаються вибратися, злодії крадуть продукти. Цікаво, як це може бути, щоб в селі люди не могли прогодуватися? Це ж взагалі треба не працювати.
– Там – нечернозем’я, тому не можуть прогодуватися, – стукнула я під столом свою подругу.
– Так-так, саме тому, – з розумінням закивала вона.
– Знаєте, я, коли працював лектором в райкомі партії на Півдні України, ми в жнива їздили з лекціями по селах району, – раптом пожвавився тато. – Так от, приїдемо до молдавського села, збираємо жителів, готуємо лекцію. А молдавани нам говорить: давайте вип`ємо скляночку вина, поїмо мамалигу, а потім розповісте про лінію партії і нові ракети. Приїдемо в болгарське село, те саме: давайте скляночку вина, бринзу, а потім про урожай і ракети. А приїдемо в російське село, там будинки не білені, палісадників майже немає, а по дворах дві нещасні курки бігають. Їсти ніхто не пропонує, зате до дванадцятої ночі всі жителі, затамувавши подих, слухають про нові ракети і рішення з`їздів.
– Тато, та ти просто Нємцов, – знову зраділа я, – здатність до самоіронії – перша ознака породи.
– Ти тільки про це не пиши.
На восьмий день без “ОРТ” ми говорили про все, включаючи політику. Мітинг п`ятої колони в Сімферополі практично не обговорювали. У світі, та й у себе вдома відбувається багато важливих речей.
Йдучи, тато попросив роздрукувати йому з Інтернету статті про скасування режиму контртерористичної операції в Чеченській Республіці.
– “ОРТ” в Україні заборонили, ніде дивитися новини, ось Інтернет допомагає, – поскаржився він подрузі.
– Не турбуйтеся. У Москві всі розумні люди тільки з Інтернету новини і дізнаються, – утішила вона його.
Я сіла роздруковувати статті про Кадирова з опозиційних російських сайтів. А потім роздрукувала ще й великі фоторепортажі з розкішного автопарку Рамзана Кадирова, розраховуючи – після якісних змін свідомості – викликати питання батька: на які гроші все це куплено.
Можливо, роздрукувати хоч одну позитивну статтю про керманича Чечні? – завагалася я. «А “ОРТ” хоч один позитивний сюжет про Ходорковського зробило?» – тут же подумки відпарирувала сама собі. «Ні, хай тато відновиться після багаторічного прийому “ОРТ”, а тоді вже будемо підтримувати інформаційний баланс».
А сама залізла на сайт «Всемирная сеть общественного российского телевидения», вийшла на своє улюблене шоу «Льодовиковий період» і побачила, що результати суперфіналу, який буде 25 квітня, і саму програму, можна буде подивитися в Інеті. Чудово! Дякувати Інтернету та “ОРТ”. З сайту програми мені посміхалася фаворитка шоу, фігуристка Тетяна Навка. Краса – страшна сила! Треба не забути відправити есемеску на її підтримку. І тата, до речі, попросити.
Маша Міщенко
