Відроджений з попелу ПІБ зіграє на стороні Газпрому?

«Дочка» Газпрому отримала доступ на внутрішній ринок України. Російський Внєшекономбанк – контроль над українським ПІБом. Газо(т) рейдерска схема?..

«Дочка» Газпрому отримала доступ на внутрішній ринок України. Російський Внєшекономбанк – контроль над українським ПІБом. Газо(т) рейдерска схема?..

Наприкінці тижня у новинах пройшли два повідомлення, зовні абсолютно не зв`язані, але в комплексі вони можуть становити чималу загрозу для газового ринку України.

Почнемо з того, що було сприйняте як новина однозначно хороша: «Промінвестбанк» оголосив про відміну з 20 лютого мораторію на задоволення вимог кредиторів банку. Тобто всі юридичні і фізичні особи, рахунки яких були заблоковані, можуть використовувати кошти на будь-яких рахунках «на свій розсуд». Тимчасовий адміністратор ПІБу Володимир Кротюк заявив, що «ситуація в банку нормалізувалася і є достатньо ресурсів для підтримки ліквідності».

Цьому, мабуть, неабиякою мірою сприяли мільярдні вливання в ПІБ російського «Внєшекономбанку», який в січні 2009 року став власником пакету акцій «Промінвестбанку» у розмірі 75% + 3 акції, одержавши таким чином повний контроль над ПІБом. До речі, днями з ПІБу мають вивести тимчасову адміністрацію, про це УНІАН повідомили в прес-службі банку.

Відзначимо, що в планах ПІБу, як вказано на сайті банку, окрім збільшення статутного капіталу і вже передбаченого додаткового фінансування на суму понад 7 мільярдів гривень є ще і «залучення клієнтів з великими грошовими потоками».

І тут ПІБу дуже може стати в пригоді інша новина: «Нафтогаз України», у повній відповідності з меморандумом Тимошенко–Путіна, зі свого боку підписав контракт з компанією «Газпром збут Україна» на купівлю-продаж газу. Про це повідомив журналістів в уряді в.о. голови правління «Нафтогазу України» Ігор Діденко. Документ набуває чинності тільки після підписання технічної угоди між Нафтогазом і Газпромом.

Нагадаємо, що «дочка» Газпрому згідно з домовленостями прем`єр-міністрів України і Росії одержує на відкуп 25% внутрішнього газового ринку України. Правда, Юлія Тимошенко кілька разів намагалася стверджувати, що йдеться не про 25%, а про об`єми реалізації «до 25%», не зважаючи на те, що в меморандумі написано інакше. «Це може бути і нуль відсотків», – заявляла прем`єр. Правда, керівництво Газпрому так само регулярно відповідало, що «нуль відсотків» російського газового монополіста зацікавити ніяк не можуть.

Отже, дочірня компанія Газпрому вже фактично отримала доступ на внутрішній ринок України. Принаймні, з боку Києва до цього більше немає ніяких перешкод. А російський Внєшекономбанк не тільки одержав контроль над українським ПІБом, але і в найкоротші терміни (в інших проблемних банках України» поки навіть світла в кінці тунелю не видно) шляхом чималих витрат вивів його на «проектну потужність». Чим це може допомогти Газпрому в можливих планах його експансії на український ринок?

Юлія Тимошенко

Ну, по-перше: ПІБ серед своїх клієнтів називає таких гігантів, як Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча і «Арселорміттал Кривий ріг» – між іншим не найдрібніших споживачів газу. І платоспроможні великі споживачі вже самі по собі можуть зацікавити представника Газпрому в Україні. Юлія Тимошенко чомусь демонструє упевненість в тому, що «Газпром збут Україна» не матиме шансів «відрізати собі шматок пирога», оскільки, купуючи газу у Нафтогазу для продажу всередині України, дочка Газпрому буде змушена пропонувати підприємствам ціну вищу, ніж Нафтогаз. Проте, на відміну від Нафтогазу, жорстко зв`язаного газовим контрактом (оплата за спожитий газ здійснюється не пізніше 7-го числа кожного наступного місяця), структура Газпрому має можливість запропонувати вигідні умови з розстрочки платежів. А це в умовах кризи і пов`язаних з нею проблем реалізації продукції, треба розуміти, буде розглядатися як більш ніж щедра пропозиція.

По-друге: минулого тижня Нафтогаз поширив прес-реліз, в якому попереджає, що може зіткнутися з проблемами при розрахунках за газ з російським Газпромом у зв`язку зі збільшенням заборгованості українських комунальних підприємств. З того ж газового контракту прямо випливає, що, починаючи з місяця, наступного за тим, у якому проблема вилізе назовні, Нафтогаз переведуть на примусову передоплату за газ. Отже для підприємств можливість «полюбовно» домовитися з «Газпромом збут Україна» може стати ще привабливішою.

По-третє: варто пригадати заяву шефа СБУ Валентина Наливайченкапро причетність «громадян України з депутатським статусом» і «однієї з фінансових промислових російських груп» до дестабілізації ситуації в «Промінвестбанку», зроблену в жовтні минулого року. Тоді Наливайченко стверджував, що «групу рейдерів» в першу чергу цікавили кредитні портфелі, які знаходилися в банку, «перш за все державних підприємств України, найпривабливіших, серед них – вугільна галузь, енергетичний сектор, «Нафтогаз України». «Шляхом заволодіння кредитним портфелем злочинці розраховували у такий спосіб встановити контроль над привабливими державними підприємствами», – сказав Наливайченко.

Отже, в сухому залишку ми маємо: у рекордні терміни відновлений росіянами «з попелу» ПІБ, що контролює не тільки рахунки промислових гігантів України, але й кредитний портфель Нафтогазу, а за деякими даними, і (як мінімум) частину його рахунків. Скажімо, "Коммерсант-Україна" тоді ж, у жовтні, з посиланням на свої джерела вДПА, повідомляв, що на рахунках Промінвестбанку «зависли» платежі Нафтогазу на 150 мільйонів гривень. Очевидно, тут можна не нагадувати, що банк має можливість як кредитувати підприємства на свій розсуд, так і «притримувати» проходження певної суми грошей з одного рахунку на інший у разі потреби.

З іншого боку, є «дочка» Газпрому, яка так вчасно отримала доступ на український ринок, а також ціла серія передноворічних висловів російських високопосадовців на кшталт, мовляв,  криза – чудовий час для того, щоб російський бізнес спробував узяти під свій контроль цікаві підприємства в колишніх братніх республіках.

А з третього – Нафтогаз, який нібито і контролює ситуацію (формально), проте зв`язаний по руках і ногах як положеннями контракту, так і кризою платежів. І добре б, якби експансія російського бізнесу на український ринок обмежилася лише підприємствами. Цікаво, якщо раптом Нафтогаз визнають банкрутом, чи існує можливість через міжнародний арбітраж відписати на користь кредитора – Газпрома всі активи Нафтогазу? Незважаючи на те, що, скажімо, приватизація ГТС заборонена законами України. Поки.

Дай Бог, щоб окреслена тут схема зрештою виявилася лише параноїдальним маренням автора. Проте серйозні побоювання викликає той факт, що жоден з наших лідерів (навіть ті, що хвастають економічною освітою) старанно не помічають небезпеки в цьому туго закрученому газовому клубкові.

Олена Перегуда