СДПУ(о) звинуватила Кравчука в послідовності?

Леонід Кравчук

За що „об’єднані” причепилися до Леоніда Кравчука?

Дивне запитання, скаже політично підкований читач. Адже політбюро СДПУ(о) вчора все пояснило в спеціальній заяві: есдеки виступають проти приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО. А тому перебувають у глибокому подиві з приводу заяв старійшини рідної партії Леоніда Кравчука в ефірі телеканалу „Інтер”. Подумати лише, Леонід Макарович дозволив собі „відстоювати необхідність участі України в НАТО”. І тепер „член партії Леонід Кравчук має визначитися, наскільки його позиція з цього питання відповідає позиції СДПУ(о)”.

Нібито політбюро СДПУ(о) невідомо, що перший Президент України давним-давно визначився зі своєю позицією щодо НАТО. І ніколи не відступав від неї, стверджуючи, що участь в НАТО на користь Україні. Його позиція є послідовною – на відміну, до речі, від позиції інших лідерів об’єднаних есдеків.

Ось цитата із заяви політбюро СДПУ(о): „СДПУ(о) заявляє про те, що вона проти приєднання України до НАТО чи будь-яких інших військових блоків. Також СДПУ(о) проти ухвалення ПДЧ, "що і за назвою, і за змістом є кроком до приєднання до цього блоку".

А тепер дозволимо собі іншу цитацію: «Основними напрямами державної політики з питань національної безпеки України є: забезпечення повноправної участі України в загальноєвропейській та регіональних системах колективної безпеки, набуття членства у Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору». Це ст. 8 Закону „Про основи національної безпеки України”, прийнятого 19 червня 2003 року, під час президентства Леоніда Кучми і головування в Адміністрації Президента тодішнього лідера СДПУ(о) Віктора Медведчука. Цей закон і нині є чинним, згідно з ним формується як внутрішня, так і зовнішня політика Української держави.

На перший погляд, цитована стаття закону 2003 року є радикально несумісною із заявою політбюро СДПУ(о) 2008 року. Але це лише на перший погляд.

Адже за Закон 19 червня 2003 року „Про основи національної безпеки України”, прийнятий конституційною більшістю – 319 народними депутатами України – проголосувало й 34 члени фракції СДПУ(о). Чудовий результат, адже всього фракція налічувала тоді 37 депутатів. Так і згадується вічний передвиборчий слоган усіх часів і народів – „Не словом, а ділом”.

Між іншим, за процентом одобрямсу від своїх союзників лише трішки відстала п’ять років тому ще одна демонстративно натофобська політична сила – Партія регіонів дала результат 41 із 46 народних депутатів (тобто майже 90%) На жаль, зараз архів голосувань на сервері ВР недоступний, тому автор посилається на Інтернет-джерела.

А от із фракції БЮТ за цей закон проголосувало 2 депутати з 18-ти. Отут є певна послідовність: лідерка цієї сили й нині старанно уникає прямих відповідей на запитання щодо свого ставлення до перспектив членства України в Альянсі. „Я – як народ”.

Отже, вступ України до Організації Північноатлантичного договору, тобто НАТО, підтримали не лише Леонід Кравчук, а й Григорій Суркіс, Тамара Прошкуратова, Ігор Шурма, Володимир Заєць – тобто всі ті знакові постаті СДПУ(о), котрі так активно агітують сьогодні українців проти НАТО.

Нестор Шуфрич

Заради справедливості зазначимо, що Нестор Шуфрич у 2003 році не голосував. Зате 21 листопада 2002 року разом із майже всією фракцією СДПУ(о) він натиснув кнопку за постанову Верховної Ради «Про Рекомендації парламентських слухань про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО». У ній парламент дружно підтримав «курс України на євроатлантичну інтеграцію, кінцевою метою якого є набуття повноправного членства в НАТО». Сьогодні Нестор Іванович бореться з атлантичною навалою у складі Партії регіонів, яка також міцно забула про свою колишню натофілію.

Цікаво, чи перечитують коли-небудь есдеки та регіонали текст ухваленої ними постанови: «Євроатлантична інтеграція України є суттєвим фактором зміцнення її національної безпеки, покликаним сприяти розвиткові демократичних інститутів, громадянського суспільства, захисту прав і свобод людини, і, таким чином, відповідає життєво важливим інтересам Українського народу. Геостратегічне і геополітичне становище України як складника єдиного європейського простору визначає її місце в європейських справах, зумовлює вагому роль Української держави у створенні нової архітектури загальноконтинентальної безпеки, серцевиною якої покликана стати організація Північноатлантичного договору. Євроатлантична інтеграція України має на меті гарантувати її незалежність, територіальну цілісність, суспільний прогрес, запобігати виникненню нових загроз стабільності і безпеці на європейському континенті».

Це ж гімн, симфонія про славу НАТО!

Ну, і доведеться нагадати ПР та соціал-демократам об’єднаним, як вони майже одностайно підтримали введення українських військ до Іраку. Це прямо з НАТО не пов’язано, але...

Отже, автор мусить ще раз поставити те саме запитання: за віщо „об’єднані” причепилися до Леоніда Кравчука?

„Тому що послідовний”?

На відміну від своїх нинішніх критиків.

Микола Писарчук