«Юлію Володимирівну точно підставили...»

Під час останньої виборчої кампанії  Юлія Тимошенко і очолювана нею політична сила чули немало нарікань за обіцянку відмінити з 1 січня 2008 року призов на строкову службу в армію.  Критика звучала як з боку «регіоналів», комуністів і соціалістів, так і від багатьох членів НУ-НС і Президента Ющенка.

Після виборів дебати на цю тему на якийсь час затихли. Проте останнім часом вони розгорілися з новою силою. Причому, вже з іншим політичним підтекстом і на адресу не лише БЮТ, але і всієї щойно створеної парламентської коаліції. 

З величезним задоволенням заговорили про це депутати з фракцій, що не увійшли до більшості. Родзинку вони знайшли в тому, що цілі теперішніх союзників з цього питання відрізняються, і, отже, в демократичному альянсі є розбіжності.

Згадані парламентарії навперебій розповідають сьогодні з екранів телевізорів про суперечності, що існують, на їх думку, між БЮТ, НУ-НС і Президентом. У коаліційному договорі, мовляв, йдеться про те, що перехід української армії на контрактну основу відбуватиметься лише у міру створення належних (в першу чергу, фінансових) умов для цього. В той же час у Верховній Раді від імені Тимошенко, Турчинова і Портнова 4 грудня був зареєстрований законопроект, що передбачає відмову від призову «строковиків» вже з 1 січня 2008 року. Президент, у свою чергу, недавно вже підписав укази про призов на строкову службу наступного року. Таким чином – маємо в наявності різнобій дій у таборі союзників.

Треба сказати, що доводи меншовиків мало не про розкол у лавах парламентської коаліції з даної проблеми виглядають вельми непереконливими і вже точно - передчасними. Насправді ніяких серйозних нестиковок не немає. Якщо Тимошенко буде швидко затверджена прем`єр-міністром, а новий уряд представить коаліції і Президентові сильні економічні аргументи з даного питання в проекті держбюджету-2008, то заперечень не буде ні у НУ-НС, ні у Віктора Ющенка, ні у нового міністра оборони (яким, швидше за все, залишиться Анатолій Гриценко).

У разі ж не знаходження новим Кабміном достатніх фінансових ресурсів для переходу армії на контрактну основу вже  з початку 2008 року, відміна призову на строкову службу так скоро, звісно, не відбудеться. А в згаданому законопроекті БЮТ при його розгляді в парламенті будуть всього лише відсунуті терміни - скажімо, до другого півріччя 2008 року або до 2009. На те він і проект, щоб у ньому щось змінювати.

Набагато важче Юлії Тимошенко буде з виконанням іншої її гучної передвиборчої обіцянки - погасити протягом двох років знецінені внески українців в Ощадбанку СРСР. Цю тему противники прем`єрства Тимошенко мусуують безупинно. І їх зрозуміти можна. Адже Юлія Тимошенко привселюдно присягнулася, що подасть у відставку, якщо не поверне народу внески. А от шансів виконати цю обіцянку  - практично ніяких.

На жаль, Юлія Володимирівна, схоже, повірила розрахункам тих членів її команди, які займалися аналізом даної проблеми. А вони - ці розрахунки - швидше за все, помилкові.

Ситуація прояснилася в цьому плані минулого тижня. Під час п`ятничної «Свободи слова» на телеканалі «ICTV» деякі параметри озвучила депутат з БЮТ Лариса Денисова, яка у Верховній Раді минулого скликання була заступником голови комітету з соціальної політики і праці, і займалася опрацьовуванням завдання повернення знецінених внесків.

За її словами, багато вкладників Ощадбанку СРСР «не дожили», деякі мігрували, тому одні експерти припускають, що загальна сума внесків, що підлягають поверненню складає 50 млрд. грн., інші вважають - 60 млрд. І ось у цьому і полягає головна помилка - величина заборгованості напевно набагато більша.

Нагадаємо, Закон України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» був підписаний Кучмою 21 листопада 1996 року (№537|96- ВР). У ньому передбачено, що «заощадження громадян відновлюються у співвідношенні 1 рубль заощаджень на 1,05 гривні станом на 1 жовтня 1996 року». Сума, що підлягає компенсації за внесками на 1 січня 1992 року, вийшла у розмірі 131,96 млрд. грн.

Ймовірно, експерти з БЮТ зробили якісь припущення про кількість померлих громадян, тих, хто залишив Україну, загубив або просто викинув свою ощадкнижку, - і одержали ці 50-60 млрд. грн.  У цьому випадку дійсно є теоретична можливість розрахуватися за два роки - витрачаючи по 10-15% надходжень до держбюджету (у 2008 році державна скарбниця України наповниться приблизно на 200 млрд. грн., в 2009 році - ще більше).

Але радники Юлії Тимошенко з цього питання не врахували ще одну істотну, якщо не сказати - головну, деталь. У згаданому Законі йдеться також про те, що «подальша компенсація заощаджень громадян здійснюється при видачі внесків, страхових внесків, погашенні цінних паперів відповідно до індексу інфляції».

Якщо ж прорахувати за накопичувальною інфляцію з 1 жовтня 1996 року і передбачити її розмір в нинішньому році, скажімо, в 16% (навряд чи буде менше), то вийде, що суми компенсації, вказані в ощадкнижках, потрібно помножити в 3,75 рази. Виходить - на 1 січня 2008 року потрібно віддавати без малого пів трильйона гривень, а потім і ця астрономічна сума з кожним роком збільшуватиметься як снігова куля за рахунок інфляції. Ну а сумарні виплати компенсацій, що почалися з 1997 року, не перевищили і 10 млрд. грн. (у 2007 році - 640 млн. грн.).

Так, дійсно, якась частина українців з різних причин не прийде у відділення Ощадбанку за компенсацією «згорілих» внесків. Наприклад, Віктор Пинзеник якось розповідав, що у нього зберігаються ощадкнижки на суму близько 25 тис. грн., але він, мовляв, не має наміру звертатися в Ощадбанк за цими грошима. Проте чи багато в Україні виявиться таких «філантропів»? Якщо, звичайно, компенсації і справді виплачуватимуть в істотному об`ємі (та ще і з чотирикратною індексацією) - а не по 50 грн. після багатогодинних черг в задушливих відділеннях Ощадбанку, як це було досі?

У такому разі з державного бюджету доведеться викласти не 50-60 млрд. грн., які нарахували експерти з БЮТ, а 190-230 млрд. грн. (множимо на 3,75). Знайти ж такі величезні гроші за два роки уряд Тимошенко не зможе за жодних обставин.

В інших  експертних розрахунках, на один з яких, зокрема, послався присутній на згаданій «Свободі слова» член наглядової ради Ощадбанку Олександр Морозов, виходять більші суми компенсацій, ніж ті, що назвала депутат Лариса Денисова. Микола Азаров, наприклад, не так давно заявляв про 300 млрд. грн., і зрозуміло, що в цій цифрі враховується індексація на величину інфляції.

Тому твердження Морозова про те, що «Юлію Володимирівну точно підставили...» з цієї проблеми, здається вельми правдоподібним.

Здійснення ж компенсацій не «живими» грошима, а у якийсь інший спосіб, про що говорять деякі політики, по-перше, суперечить Закону (там передбачено тільки грошима), по-друге, може стати черговим обманом народу, по-третє - не означатиме виконання обіцянки БЮТ.

Ймовірно, Юлія Тимошенко буде вимушена незабаром визнати нереальність виконання своєї обіцянки. Новій же Верховній Раді, мабуть, варто було б принципово розібратися, а чи правильно взагалі з держбюджету робити ці величезні виплати - тобто, за рахунок сьогоднішніх платників податків.  Або розумніше було б направляти гроші на підвищення знецінених вже нинішньою інфляцією зарплат, пенсій, стипендій, а також на заміну вкрай зношеного обладнання ЖКГ, на будівництво соціального житла і т.п. .

Юрій Глухов