Плани протиракетної оборони: чому Польща і Чехія?

Інтерв’ю з директором агентства протиракетної оборони США генерал-лейтенантом Генрі Оберінгом

Під час одноденного візиту до України американському генерал-лейтенантові вдалося здійснити не лише десяток зустрічей в усіх владних органах, але й викликати політичну істерію. Його здійняли, як завжди, вітренківці, котрі намагалися зірвати прес-конференцію американського чиновника, відповідального за роз’яснювальну роботу щодо ПРО в Європі.

Ми взяли невелике інтерв’ю з Генрі Оберінгом, яке наводимо разом з його заявами, зробленими генералом у конференц-залі УНІАН.

Пане генерале, Ви мали зустрічі з керівниками українських владних структур, з якими обговорювали проблеми ПРО. Що саме Ви хотіли їм донести?

Метою цих зустрічей було надати якнайбільше інформації про системи ПРО, що розробляються США. Ми виклали свій погляд на ті загрози, котрі виникають з боку Ірану й про те, як вони зростають у зв’язку з розробкою ракет у тій країні. Розповіли також про можливе розташування перехоплювачів у Польщі та радіолокаційних станцій у Чехії, про їх можливості та обмеження. Говорили про те, який вплив це матиме на питання безпеки в Європі в цілому. Зокрема – і в Україні. Я почув думку представників українського уряду щодо того, які вони мають занепокоєння в галузі безпеки. Зокрема вони торкнулися питання відносин з іншими країнами НАТО і з Росією. Загалом я б назвав ці дискусії дуже позитивними.

Одна з головних цілей мого візиту до Києва – намагання зробити питання щодо встановлення систем ПРО якомога більш відкритими й прозорими, аби всі розуміли, що саме ми робимо. А також – послухати й зрозуміти погляди України та інших країн на цю справу.

Якою була реакція урядових та інших представників?

Ліпше їх спитати, як вони дивляться на цю справу. Але в цілому я б сказав, що атмосфера, у якій розвиваються відносини США та України, позитивна.

Коли має надійти офіційна пропозиція щодо ПРО Вашим європейським партнерам?

Обговорення з Польщею та Чехією вже триває. І ми сподіваємося, що цього року буде укладено відповідну угоду.

Крім того, ми вже розгорнули засоби для захисту території США від північнокорейських ракет. Цього року завершуватимемо роботи щодо встановлення радара на території Великобританії, який надасть первинні можливості захисту США у плані загрози з боку Ірану. І завершимо ці роботи протягом наступних двох років. 

Чому саме ці країни – Польща і Чехія?

Ми здійснили аналіз потенційних траєкторій ракетних пусків з боку Ірану на Європу та США і дійшли висновку, що є дві країни для найбільш оптимального розташування протиракетних засобів. Відтак ми отримали дозвіл розпочати переговори про розташування до 10 ракет-перехоплювачів у Польщі й радара супроводу-стеження в Чехії. Поясню, у чому полягає суть цих перехоплювачів. Це оборонна зброя. На них не встановлено жодного типу боєголовок чи якоїсь вибухівки. Під час тестування наших засобів у США ми зрозуміли, що найбільш ефективною є пряма ударна дія легкої маси, яка несеться таким перехоплювачем.

Ми не зверталися до України розмістити в себе якісь елементи протиракетної оборони. Запити такого характеру адресовані лише Чехії та Польщі.

І ми не маємо планів розташовувати елементи ПРО в Україні

Чому, на Вашу думку, така негативна реакція з боку Росії?

Це було для нас несподіваною. Росіяни почали говорити про зміну стратегічного балансу між США та Росією. Ми з цим не погодилися. Бо ми говоримо про не більш як 10 перехоплювачів, котрі не матимуть впливу на ті сотні ракет і тисячі боєголовок, що їх має Росія. Ці перехоплювачі та РЛС ми хочемо розташувати з таким розрахунком, щоб вони могли протидіяти іранській загрозі. Тобто вони не можуть бути розташовані в такому місці, аби протидіяти російським ракетам.

Я сумніваюся, що сьогоднішня співпраця з Росією допоможе згладити ці протиріччя. Хоча ми запропонували повну прозорість Росії, щоб там могли зрозуміти: ми не запустимо перехоплювач до того моменту, поки не з’явиться в повітрі над Європою іранська ракета. Ми співпрацюємо з Росією в цьому питанні вже протягом року.

Задля прозорості нашого проекту ми запросили представників різних країн – у тому числі й Росії – відвідати ті потужності протиракетної оборони, які маємо на території США,

І якщо Польща та Чехія погодяться розташувати елементи в Європі, ми з готовністю запросимо відвідати і їх.

Говорять про потенційну небезпеку для країн, де можуть бути встановлені протиракетні системи...

Так, були численні занепокоєння щодо уламків збитих ракет... І в нашій тестовій програмі – а таких тестів протягом кількох останніх років було проведено чимало – ми пересвідчилися, що під час перехоплення енергія, що виділяється, знищує практично всю боєголовку й саму ракету, а також ракету-перехоплювач. Саме тому ми вдаємося до технологій прямого враження.

Я поясню, як відбувається перехоплення. Припустимо, запущено іранську ракету, вона може пролітати над територією Росії, України чи над будь-якою іншою європейською державою. Розгінні ступені цієї ракети можуть впасти на українську землю. Навіть якщо її запущено в напрямку США. Коли запускається перехоплювач з території Польщі, не відбувається просто зіткнення, внаслідок якого падають уламки. Вони продовжують летіти в напрямку, у якому летіла ракета. І в разі, якщо ракета летить за маршрутом Іран – США, ці уламки не можуть впасти на українську чи російську територію.

Також ми провели розрахунки щодо можливості завдання травм населенню. І виявили, що така ймовірність надзвичайно низька – від одної тисячі до одної мільйонної.

Слід враховувати, що якби боєголовка була запущені в країни Європи, кількість жертв була б дуже велика. Тому вважаємо, що дуже важливо мати захист від такого роду загрози.

Чому нам потрібно зайнятися цим саме зараз? Ми не хочемо, щоб сталося так, що одного ранку ми прокинемось і почуємо, що в Ірані вже є готова балістична ракета дальнього радіусу дії, а в нас немає можливості захиститися від неї.

Як ви знаєте, минулого літа Північна Корея здійснила ракетні запуски. Нам телефонувало дуже багато журналістів перед цим і запитували, чи можемо ми щось із цим удіяти? На щастя, за кілька років до цього ми почали розвивати можливості захисту від таких загроз і могли запустити систему протидії цим запускам.

Чому не встановлено системи ПРО десь ближче до сходу, наприклад у Туреччині? І в яких країнах Кавказу збираєтеся їх розгорнути?

У нас немає технічної можливості перехоплювати ракети так близько до Ірану, скажімо, над Туреччиною. І поки що ми не зверталися до жодної країни на Кавказі щодо розташування там радарних установок.

Іран протягом кількох останніх років демонструє, що має потужну програму розробки балістичних ракет. Ця країна здійснила численні запуски ракет малої та середньої дальності. Важко передбачити, коли саме Іран матиме ракети великого радіусу дії. Більшість експертів сходяться на думці, що до 2015 року. І тому ми вважаємо, що треба розпочинати роботу вже сьогодні.

Нас захоплювали зненацька в минулому. У 1998 році чимало експертів передбачали, що Північна Корея не зможе здійснити запуск багатоступеневої ракети. А вона зробила це вже наступного місяця.

Деякі країни можуть мати можливості атакувати, але вони не демонструють таких намірів. Іран же продемонстрував такі наміри.

Записав Дмитро Стаховський