Слухаю інформацію про формування державного бюджету на наступний рік і розумію: гряде черговий “дерибан”.

Воно-то справа звична – сперечатися напередодні прийняття головного фінансового документа країни про дефіцит-профіцит як усього бюджету, так і його окремих статей. Правда, щодо профіциту у нас якось мови не йшло. Не дожили іще до прибутковості.

Натомість дефіцитна складова – головний момент суперечки. Для кожної політичної сили це, звичайно, і можливість піар зробити, і - для правлячих політиків – грошей куди треба “вкинути”.

Відео дня

Зазвичай мені, як звичайному українцеві, який не вдається у подробиці таких речей як формування держбюджету (я на цьому й не дуже розуміюся) по барабану і рівень дефіциту, і дохідність бюджетних статей. Але цього разу якось неприховано відбувається дерібан казни, якої поки що не склали. Спершу якось зовсім непрозоро натякнули (через пресу), що донецькі підприємства матимуть найбільше привілеїв, оцих так званих урядових преференцій. При чому – знову ж таки – за рахунок малого бізнесу (цього я вам, панове урядовці, простити не зможу!) та соціальної сфери.

Далі нам почали пудрити мізки соціальними заморочками – обмеженням виплат допомоги породіллям. Навіть якщо сприйняти інформацію так, як нам її подають, позитивних думок не виникає. Перше: чому донецькі олігархи мають збільшувати свої мільйони за рахунок соціальної сфери? Друге: чому, якщо підприємець або середній менеджер, який більш-менш певно стоїть на ногах і заробляє на сім’ю тисячу доларів на місяць, не може отримати допомогу на дитину, якої (як показує досвід) ой як недостатньо для покриття усіх витрат, пов’язаних з народженням дитини, та й навіть передпологовою підготовкою!

Що, виходить, країні не потрібні майбутні президенти й академіки - нащадки розумних і підприємливих людей? А потрібні лише жебраки і діти жебраків? Наскільки пам’ятаю, минулий уряд намагався боротися саме з другим явищем, а не з першим.

Це як в анекдоті: питає стара російська графиня, онука одного із декабристів у більшовиків перед революцією: а що, скажіть, хоче ваш Ленін? – щоби не було багатих, - кажуть їй. – Дивно, а мій дід боровся за те, щоби не було бідних.

Отаке історичне дежавю. А головне в тому, що після всіх баталій прем’єр таки наказав Азарову закласти в бюджет кошти на допомогу  в повному обсязі. Чи то ніч з важкою думкою переспав, чи його Люся за дітей заступилася, чи все ж підтверджується думка про те, що цим лише хотіли голови нам усім заморочити, аби ми про “дурниці” не думали, куди ж будуть спрямовані інші бюджетні кошти, які вони собі тихесенько дерибанять, без зайвих публічних обговорень?

Андрій Кравчук,підприємець