Регіонали наполягають, що

Угода про Асоціацію: торги в Верховній Раді не завершено

08:45, 14.11.2013
9 хв.

Що спільного між українськими політками вищого ешелону і латиноамериканцями? І ті, й інші полюбляють мильні опери. І, якщо мешканці, наприклад, Мексики, спостерігають за перипетіями сімейного життя яких-небудь дона Ігнасіо і донни Марії, то в Україні все складніше. Адже в «родинному скандалі» замішані і інтереси української влади, і потенційних президентів від опозиції, і геополітичні плани Росії з Євросоюзом.

У вівторок, 12 листопада, парламентська робоча група з напрацювання законодавства по можливості лікування засуджених за кордоном зібралася на своє засідання вдруге. Напередодні члени групи не домовилися ні про що. Тобто домовилися домовлятися далі. І не просто, а консенсусом. Це означає, що в кожного з членів групи є своєрідне право вето на спільне рішення.

Слід зазначити, що на першому засіданні робочої групи у понеділок, 11 листопада, опозиціонери презентували анонімну (без підписів) ініціативу стосовно внесення змін до статті 84 Кримінального кодексу, якою пропонували відпускати засудженого на закордонне лікування в тому разі, коли в вітчизняних лікарнях йому не допомогли впродовж року стаціонарного лікування. Ця ідея зустріла нищівну критику з боку членів робочої групи від фракції Партії регіонів. Останні наголошували, що сам термін "повне одужання", який міститься в документі опозиції, є абсурдним, оскільки абсолютного одужання не буває. Також їм не сподобалося, що в пропозиції опозиціонерів відсутні відповідні зміни до Кримінально-процесуального на Кримінально-виконавчого кодексу, без яких, наполягали вони, людину не можна випустити з ув’язнення на лікування. Адже в’язниця, до прикладу, керується Кримінально-виконавчим кодексом, і, якщо в ньому не буде відповідної норми,  то її керівник просто не матиме підстав випустити хворого ув’язненого.

Крім того, провладні депутати висміяли положення щодо того, що рішення суду про лікування за кордоном є остаточним і вступає в силу негайно. За словами регіоналів, це суперечить конституційні нормі на оскарження судового рішення. "А якщо суд відмовить, що робити тоді засудженому?", - зазначив член групи, народний депутат від Партії регіонів Володимир Олійник.

Відео дня

В решті-решт домовилися пройтися по всіх пунктах «заготовки» опозиціонерів, щоб з'ясувати, що з неї є прийнятним для обох сторін. Домовилися, що заперечень немає по ряду положень, треба сказати, очевидного характеру. До прикладу, що лікування за кордоном «не світить» вбивцям і насильникам, і що засуджений має право на оскарження рішення суду, якщо останній не випустить його за кордон. На цьому й розійшлися.

"Собачі бої" євроінтеграторів у розпалі

Але 12-го листопада опозиціонери різко і принципово змінили свою позицію. Було запропоновано внести в Кримінальний кодекс нову статтю 84 з позначкою 1. Мова йшла вже не стільки про лікування, скільки про звільнення особи, що лікується за межами України. Більше того, опозиціонери запропонували зараховувати лікування в термін відбування покарання. Більше того, на їх думку, по його завершенню суд може прийняти рішення про остаточне звільнення засудженого.

Це ноу-хау збурило представників Партії регіонів, адже напередодні будо домовлено лише про доопрацювання 84 статі Кримінального кодексу. Про звільнення від покарання взагалі не йшлося, як і про умовно-дострокове звільнення при виїзді на закордонне лікування. Однак опозиціонери "пішли у відказ", мовляв, ні про що таке ми не домовлялися. І дискусія поступово почала походити на базарну перепалку.

Депутати ніяк ні до чого не можуть домовитися.

Народний депутат від УДАРу Ірина Геращенко назвала поведінку опонентів тролінгом і запропонувала регіоналам: «раз ви всі тут такі юристи, напишіть свій законопроект». На що отримала відповідь в стилі "це не наша війна". Мовляв, регіонали давно і назавжди вирішили не звільняти власними руками Юлію Тимошенко, оскільки вважають її винною, але готові проголосувати за законопроект на тему Юлі, однак лише той, який їх влаштує. До того ж, говорити про те, який саме законопроект їх влаштує вони не хочуть через те, що… не хочуть звільняти Юлю. І в такому ж дусі раз за разом, по колу.

Несподівано народний депутат від «Батьківщини» Геннадій Москаль дістав "з рукава" ще один документ, і почав роздавати його членам групи. Його колега по фракції Андрій Кожемякін в ту ж мить попросив «зібрати назад свої папірці», щоб не дати змоги регіоналам звинуватити опозицію у черговій зміні позиції. Але було вже пізно: народний депутат від Партії регіонів Інна Богословська притисла загадковий документ до грудей, вочевидь, не збираючись його повертати.

Подальші події напрацювання єдиного рішення щодо Тимошенко почали нагадувати "собачі бої" на політичних ток-шоу. Зчепилися між собою Кожемякін і Богословська. Обмін образами тривав хвилин 5. В решті-решт опозиціонери стукнули кулаком по столу: раз більшості все "не так", запропонуємо свій варіант законопроекту на позачергове пленарне засідання 13  листопада, і  наплювати, що він неузгоджений.

Однак в середу вранці сталося те, що мало статися: цілковитий провал. Ні, звичайно, спікер Верховної Ради Володимир Рибак відкрив пленарне засідання, але жоден із трьох законів із так званого європакету не було ухвалено. Що стосується законопроектів про прокуратуру і про зміни в закон про вибори народних депутатів, виявилося, що до них вже є сотні поправок від парламентарів. Причому як від провладних, так і опозиційних. Тому прийняти їх «наскоком» означатиме – порушити Регламент. Щодо законопроекту з неформальною назвою "Юлі – волю", взагалі немає що розглядати, оскільки спільного, як домовлялися, документа так і не напрацьовано.

Згодом, обмінявшись "компліментами", депутати розійшлися до 19-го листопада, коли за графіком розпочнеться черговий пленарний тиждень.

Чи варто ставити крапку на євроінтеграції?

На сьогодні підписання Угоди про Асоціацію з ЄС Україною вже не очевидне. Це задача з багатьма невідомими як для пересічних громадян, так і для західних політиків. Останні, судячи з заяв одного з членів наглядової місії Європарламенту в Києві Олександра Кваснєвского, вважають, що не все втрачено. Так, екс-президент Польщі надав нам «останнє китайське попередження» і висловив сподівання, що питання з лікуванням Тимошенко все ж буде вирішено 19 листопада.

Кваснєвський досі вірить в Україну.

Дійсно, рішення сьогодні за українською політичною елітою. І, якщо допустити, що влада не лукавить, то теперішня поведінка фракції Партії регіонів – ніщо інше, як ширма для торгу. Керманичі України все ще сподіваються, що в Брюсселі погодяться на Асоціацію без звільнення Тимошенко. Якщо ж Європа наполягатиме на вирішенні питання з екс-прем'єром, ніщо не завадить голові держави помилувати Юлію Володимирівну в останню мить, або змусити парламент підтримати потрібний для цього законопроект. До того ж, автором «потрібного» документу можна призначити мажоритарника...

Існує також можливість того, що українська влада вже змирилась з необхідністю звільнити Тимошенко. Але прагне, щоб екс-прем’єрка заплатила за це звільнення суму у 1,5 млрд. грн.. Тобто саме стільки, на скільки, за версією Печерського суду, вона нанесла збитків державі. На доказ цього слугують останні заяви спікерів фракції Партії регіонів Володимира Олійника та Олександра Єфремова. Вони неодноразово натякали, а то й говорили прямим текстом, що не можна випускати за кордон засудженого, який не відшкодував збитки потерпілому. Та й наміри Міністерства доходів і зборів повернути гроші Лазаренко в Україну через суди США і Швейцарії можуть бути сигналом і Тимошенко, і Європі: нехай віддасть «борги» і їде.

Так чи інакше, але за такого розвитку подій українську владу очікує кремлівська анафема у вигляді ще більшого посилення тиску на всіх фронтах "братських" стосунків. А також відтік частини електорату за рік до виборів. З іншого боку, діюча влада отримає лаври євроінтеграторів, підтримку частини виборців центру та заходу України і виб'є європейський козир з рук опозиції, насамперед, потенційних кандидатів в президенти в 2015 році Віталія Кличка та Арсенія Яценюка.

З іншого боку, якщо українська влада обрала курс на Митний союз, то така політика "умивання рук", перекладання всієї відповідальності за зрив Вільнюського саміту на Брюссель і український парламент, виглядатиме недолуго. Крім того, спроба призначити крайнім Брюссель (мовляв, ми виконали все, а вони відмовилися), є небезпечною, оскільки може призвести до ізоляції української верхівки з боку ЄС.

Але й опозиціонери дарма розраховують на виграш в 2015 році у разі провалу Асоціації. Позиція жертви: ми хотіли, але вони сильніші – це не позиція сильних політиків. І дарма зараз Віталій Кличко бравує, що от, «коли я стану президентом, то…». Адже сьогодні він, як і Яценюк з Тягнибоком, є частиною влади,  найвищого законодавчого органу – колегіального, якщо хтось про це забув. В такому становищі уникнути відповідальності, повністю переклавши її на Президента і парламентську більшість, опозиціонерам не вдасться.

В будь якому разі, нині крапку ставити зарано. Час "Ч" може наступити в останню мить, навіть 28-го листопада, вже під час саміту у Вільнюсі, адже ставки гравців занадто високі.

Однак, якщо політична доцільність переможе, і, заради задоволення тактичних інтересів, стратегію буде програно, політикам не слід забувати, що на цивілізаційному рівні вибір зроблено набагато раніше, ніж до влади прийшла нинішня генерація політиків. І крива розвитку України, як держави, в решті-решт  виведе нас у західному напрямку.

Дмитро Хилюк

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся