Юхновський вважає, що на УПА просто зводять наклеп

andreas : upa
Треба особливо підкреслити, що всі ці втрати інспіровані ззовні й привнесені чужими режимами. Україна була об`єктом жорстокої політики агресивних сусідів. І зараз уже прийшов час, коли кожен громадянин України має врешті зрозуміти, що тільки незалежність, свобода й демократія можуть стати надійним гарантом не тільки фізичного виживання нації, а й вільного розвитку, добробуту й щастя її громадян”, - наголошує І.ЮХНОВСЬКИЙ---------------------- ---------------------+ 100. RESPEKT!!!!!!!

Ігор : п. Юхновському
Вельмишановний акдемік наївно думає, що у Донецьку хочуть Української держави. "Была империя - пускай была бы" - ось їх гасло.

Кент : Слава УПА!!!
Академіку І. Юхновському ---- МНОГАЯ ЛІТА!!!

Хорь : на УПА просто зводять наклеп
У нацистів вони полицаями та карателями не служили, зброї від німців не брали, євреїв охороняли, а як з поляками дружили - ті досі вдячні.

andreas : to хорь
А знаешь ли ты мудило , что вытворяли польские суки на Западной Украине в то время.???В деревнях насиловали все что движется ( когда пришли "освободители", то те насиловали и расстреливали даже то , что не движется . по принцыпу "бандеровское дерево" ).Они суки до сих пор вспоминают (с ехидной ухмылкой) как польша была до самого Каменец-Подольска !!!Конечно-же самое большое scheisse сделал нквд и его сучьи отряды !!! А насчет зброи ,то ее УПА получала (кстати как и деньги) и из Англии .Но если ты хорьокь этого не знаешь или блядь . не хочешь знать (что еще хуже) то ..............сам знаешь что тебе лучше сделать . что-бы не услышать в свой адрес много нехороших слов.

Хорь : Андреас
Ти бач, лається як справжній москаль! Всі у нього сексуальні ізвращенці - і поляки, і нквд. Мабуть по собі судить. А хіба я про бандерівців щось погане сказав? Якщо б не вони не було перемоги над нацистами. У москалів був один Штірліц, а в нас тисячі - у поліції, у СС, у Абвері. Всюду прониркли, щоб розлагати з нутра. А потім дружно у ліс пішли - так от у 43 р. перелом у війні й настав, коли німці всі свої сили проти нас кинули.

Прозревший : Академик Юхновський шось там каже та й каже ...
А вот троечник хорёк из масквы или барнаульский петя однозначно утверждают, что УПА - это убийцы. И мы подобным индивидуумам конечно же верим. А как же. УПА -это убийцы - москалей. Так же как Ковпак - убийца немцев. А Кутузов - убийца французов (хорошо б ещё было, если бы убил, а то ведь живыми на морозе заморозил, ирод). Так и УПА - убивала НКВДистов и партейцев типа Симаненки и не щадила патронов. И правильно делала. Всё равно история доказала, шо НКВДисты и комуняки у нас на Украине не уживаются - шо с УПА, шо без УПА, москалям и комунякам - капут. Климат у нас на Украине для москалей трошки вредный.

gun : 2 andreas,
Брат, апеллирование и споры с такими оппонентами как Хорь это бесполезная трата времени и сил. У этих людей есть пророк, проповедник и мессия в одном лице это говорящая голова на ОРТ или святое писание в газете типа АиФ или святая мысль какого-нибудь заезжего кремлевского учителя типа затулина с павловским. Так вот их пророки им сказали, что в ВОВ победил только русский народ, все остальные либо отсиживались на берегу Атлантики, либо служили на немцев. Все остальные мысли про ВОВ являются для них порочными и ошибочными, а носители этих мыслей должны быть уничтожены. У этой проповеди один финал как с амер. индейцами "Хороший хохол это ******* хохол. Аллилуя" Прозревший : +10 8-))

Хорь : Прозревшему
Дійсно, УПА - непереможні, німців розгомили з України вигнали, потім москалів. Ну з останніми прийшлося трохи потягатися - але наші знов використали агентурні методи - пішли у партію, комсомол, виховали кадри, які й проголосили незалежність. Якщо американи до нас звернуться - ми й у Аль-Каіду підемо, навчимо їх горілку салом закусувати.

Семен Пастернак  : тхорьок - петро? (http://unian.net/ukr/comments/219933)
це ти ПРОНИРК, шоб РОЗЛАГАТИ, коли німці проти вас всі сили кинули? А ти, відповідно працював в організаціях "смерть шпійонам (смерш)" або в "Organisation der ehemaligen SS-Angehörigen (ODESSA)" (http://en.wikipedia.org/wiki/ODESSA)

Anatol : Херої
Пан Юхновський вважає..., пан думає..., пан не знає... А конкретні карні справи та зізнання хероїв? Наприклад ось тут http://novoross-73.livejournal.com/ Мій дід та баба, біглянці з Франківщини, померли неграмотними. Втекли від хероїв УПА, які по ночам, як щурі, приходили грітись, а після того, як поїли сала - дристали - і забрали до лісу вішати. Якби не НКВС - не вижили б. Слава вільній темній голодній Вкрайні!!!!!!!

Хорь : Gany
Ганусику, ну чого ти мене ображаєш - я ж писав, що перемога була тількі завдяки УПА. Як вона з`явилася, так німці з усіх фронтів й побігли. Деякі наші у комуняк служили, та то зрадники - по кухнях відсіжувалися, коли справжні герої - бандерівці німців з України вибивали.

anatol-balabol : ой, тачянка-малдаванка, біглянця з Франківщини
ЗАГРАДОТРЯД - специальное подразделение, которое совместно с противником ведёт огонь по своим войскам, что придаёт последним ярость в наступлении и стойкость в обороне. Войскам стрелять по своим З.-О. строго запрещалось, и поэтому подобное желание превращалось в патриотический порыв (напр.: “Ни шагу назад!” и “Велика Россия, а отступать некуда: позади - заградотряд!”). http://www.ideafix.r52.ru/voina/glossary/e_k/Zagrad.html

кот : В ЧЕМ СИЛА В ПРАВДЕ.
Даже если не учитывать "заслуги" УПА в борьбе с мирным населением Волыни,про какую борьбу за независимость может идти речь если их малочисленные отряды вели борьбу только в некоторых областях Западной Украины и то это нельзя назвать борьбой за независимость,безспорно там были идейные но их так мало и их роль очень противоречива что это была не борьба за независимостьа место под солнцем.Пора уже действительно расказать правду а то одни крайности.А ведь такую борьбу за независимость вели и солдаты воюя с коричневой чумой. Что бы могли сделать те же УПА если бы дошла до районов Западной Украины и остановилась дав УПА противостоять фашизму и борьбе за независимость,их бы через месяц стерли с лица земли.Очень спорно убивая братьев это называть борьбой.Да и белорусы тоже не без памяти как обяснить присутствие УПА в Белорусии они что тоже боролись за независимость бульбашей в Хатыни и других деревнях.

to balabol : заградотряд (СБ ОУН бендерське)
Як гімно закінчиться - лінка читай.

Anatolю- хєррою : саме для таких хєр-роїв, як ти, і в заяві ветерана 2 світової війни академіка Ігоря Юхновського фраза -
“Зокрема, потребує серйозного дослідження історія створення радянськими спецорганами близько трьох сотень псевдоповстанських загонів, котрі під виглядом упівців творили мерзенні злочини, таким чином прагнучи викликати в населення негативне ставлення до УПА. Коли регулярні радянські війська не могли справитися з добре організованою повстанською армією, тоді комуністичні ідеологи придумали таку просту й ганебну річ як провокації”, тому що ще дуже багато лишається закритим не тільки від громадськості, а й від професійних істориків. Як, от, наприклад в цитованій статті. Прочитай своїм "біглянцям з Франківщини" (заодно поцікався, коли були перейменовані місто Станіслав і, відповідно, Станіславська область, а також - село Нагуєвичі). ========================================================= А скільки свідчень є вже і скільки ще буде, подібно тому, яке описує в своїй статті «Упирі. «Спєцотряд НКВД» Семен Чиснок із Рівненщини? =============================================== Упирі. «Спєцотряд НКВД» Семен Чиснок 05.Sep.2007 =============================================== Ми, нині живі, можемо і повинні нарешті сказати правду своєму народові і світові про загиблих, які прийняли мученицьку смерть лише тому, що любили Україну. Сьогодні наш народ дякує Богу за те, що ми маємо свою рідну Українську державу, яка стала самостійною і незалежною, дякуємо за те, що розірвав невільницькі пута московсько-більшовицького деспота. Ясна річ, не все поки що гаразд у нашій Державі, котру ми, немов зіницю ока, мусимо оберігати від одвічних ворогів і ніколи не забувати кривавих років більшовицького терору. =============================================== З нашої історичної криниці треба вичерпати багато солоної води від людських сліз. Треба скликати живих до тих криниць та спільних ям-могил, куди люті недолюдки скидали десятки, а то й сотні покалічених тіл наших батьків і матерів, братів і сестер, дідів і бабусь, і розповідати правду людям. Бо вороги наскидали їх понад сім мільйонів - цілі єгипетські піраміди горя та мук на родючих чорноземах України! І хоч як би дехто волів не згадувати про них, про ці жертви нашого народу, цього не дають зробити ріки невинно пролитої крові українського люду, загачені трупами наших рідних криниці. Скручені колючим дротом, по-садистськи замордовані жертви нелюдів-енкаведистів - в`язні дрогобицької, дубнівської, львівської, луцької і тернопільської тюрем =============================================== Не дають нам нічого забути сотні жертв із відрубаними головами над самим берегом Дністра, що на Самбірщині, води якого й нині вимивають кістки та несуть у своїй каламуті хто-зна куди. І ніхто ніколи не довідається, до якого берега вони приб`ються, де знайдуть вічний спокій. Ріка говорити не вміє. Земля ж сьогодні заговорила! Заговорили і криниці, загачені трупами, заговорила сумновідома Сафатова долина - страшна "Долина смерті", що на Млинівщині Рівненської області. Заговорили врешті люди, які були очевидцями й навіть учасниками тих уже далеких кривавих подій у часи відьомського розгулу більшовицьких вампірів. Півстоліття мовчала наша земля. П`ятдесят років паплюжили нас і наш рух на нашій землі московські зайди і місцеві яничари-запроданці. П`ятдесят років мовчав цей страшний клаптик землі, який люди прозвали Сафатовою долиною, - долиною смерті і нелюдських мук. Мовчали глибокі холодні криниці людського горя і сліз. Мовчали всі, бо такий був час. ============================================== Але героїчна боротьба і трагічна новітня історія українського народу зберегла гіркі свідчення про події тих років, коли під личиною бандерівців енкаведисти катували і знищували невинне населення. Це були загони зрадників українського народу - озброєних до зубів молодиків із навколишніх сіл - так звані "спєцотряди", створені для винищення українського населення, для очорнення УПА й дискредитації національно-визвольного руху в Україні. =============================================== Такий "спецотряд" нічних упирів був зокрема організований на терені Демидівського району Рівненщини. =============================================== Розглядаємо старі знімки, де сфотографовані "упирі" зі "спєцотряда НКВД". Колишній учасник цієї боївки Федір Бурець каже: - Так! Це він, начальник відділу по боротьбі з бандитизмом, допитував мене в бункері та приймав в цей "спєцотряд". Цілу зиму мене тримали в ньому і до дрібниць випитували моє минуле. Нарешті вирішили, мабуть, що я "дозрів" для каїнової роботи. Мені дали псевдо "Шишка", взяли розписку про нерозголошення таємниці, що я є бійцем "спєцотряда НКВД"... Щоранку ми як звичайно молилися, віталися вигуком - "Слава Україні!" І відповідали - "Героям Слава!", співали "Боже великий єдиний, нам Україну храни", розмовляли по-українськи. Ніхто не міг навіть запідозрити, що ми не бандерівці. =============================================== - На цій фотографії, - продовжує далі Федір Бурець, - стоїть бойовик із села Свищіва, а перед ним Андрій Круць, якого воїни УПА розстріляли за грабунки та вбивства мирного населення. У задньому ряду стоїть жорстокий садист і вбивця українських людей Сафат Панасюк. Донині його ім`я викликає жах у жителів сіл Калинівка, Ільпибоки, Миколаївка, Пащиха, Ігнатівка та інших. =============================================== - На моїх очах, - згадує житель села Демидівка Павло Пекарський, - убивця Сафат жорстоко замордував у селі Рудках Андрія Кравчука та його рідного брата, у селі Лішня замучив сина Яковчука, а на хуторі Дублінському замордував політичного референта УПА "Байду" (Григорій Кравчук з Рудок). =============================================== П`ятсот людей своїми руками вбив цей нелюд, - говорить зі сльозами на очах Софія Волошкова. Замучив він і мого рідного брата Антона Гудзюка, воїна УПА. Разом з ним закатував ще Артема Сидорука, Панаса Пащука, Віру Пащук та Івана Гутюка. Усі вони були воїнами УПА, скерованими в цю боївку, щоб з`ясувати причини масових убивств мирного населення, але ніхто з них не повернувся живим. Їх роззброїли, повиколювали очі, вирізали язики, вуха та носи, поламали руки й ноги і напівживих повкидали у криницю в "Долині смерті". Тільки в одному селі Парисі цей "спєцотряд", очолений Сафатом Панасюком, умертвив тридцять чотири людини упродовж 1944-1946 років. Ось імена цих жертв: Павло Борделюк, Софія Борделюк, Любомир Волянюк, Павло Вдович, Андрій Вдович, Петро Заморотько, Іван Гутюк, Богдан Зборовський, Надія Пащук, Олександр Пащук, Віра Пащук, Володимир Павлюк, Пантелій Пащук, Олексій Приндецький, Павло Приндецький, Марія Пащук, Панас Пащук, Михайло Пащук, Василь Левонтюк, Борис Левонтюк, Григорій Левонтюк, Юлія Столярчук, Пилип Самолюк, Володимир Сидорчук, Артем Сидорчук, Максим Кримінський, Василь Тселюк, Іван Тселюк, Володимир Чижук, Антон Гудзюк, Олексій Гундзюк, Петро Яшковський, Євген Чиж... =============================================== В "спєцотряде НКВД" налічувалось більше п`ятидесяти чоловіків, добре озброєних, одягнених в обмундирування УПА із тризубами на шапках. Деякі із них ще сьогодні живі. =============================================== Що ж це за "долина смерті" і чому нічні упирі обрали це місце для захоронення своїх жертв? =============================================== Недалеко від Демидівки, під самим лісом, на межі Калинівки та Пащихи, проживали сім`ї польських колоністів. Вони й не гадали, що колись настануть жахливі часи, коли їхні садиби будуть спалені, вони разом з дітьми знищені, а їхні криниці з джерельною водою стануть братськими могилами, в яких недолюдки ховатимуть сліди своїх мерзенних злочинів. =============================================== Старші люди добре пам`ятають, як фашисти в ті роки спровокували кровопролиття між українцями і поляками. Тоді лилися ріки крові в ім`я фашизму, а 1944 року, коли повернулися більшовики, полилася невинна кров в ім`я комунізму. Тепер руками тих самих зрадників України - Сафатів, Чапель і їм подібних - вороги безжалісно нищили наших людей і загачували ними десятки страшних "Долин смерті". Хай Бог вам буде суддею, прокляті матерями і сиротами убивці нашого народу =============================================== - Не торкайся, сину, цих речей, - розповідає далі Федір Бурець. - Це людські сльози і прокльони! Такі слова сказала мені мати, коли побачила награбоване Зборовським людське добро. Я віддав йому все награбоване, і на душі стало легше. Але запам`ятав страшний погляд Володимира і знав, чим усе це закінчиться. Так воно і сталося. Через кілька днів по мені вдарила автоматна черга Сафата. Я дивом залишився живий. Мабуть, сам Бог мене врятував, бо мої руки чисті, на них нема невинної людської крові. Боротися за Україну я почав ще з 1942 року в загоні командира "Юрка", де воювали не тільки українці, а й узбеки, вірмени, грузини, росіяни, євреї. У загоні була залізна дисципліна. За будь-яку нечесну поведінку чи самочинне відлучення з УПА карали розстрілом, не кажучи вже про покарання за грабунки, вимагання харчів чи одягу. Загін базувався на Тернопільщині, але ми весь час перебували в рейдах не тільки по Західній, а й по Східній Україні, ведучи безперервні бої з фашистами, а потім з червоними партизанами... Фронт наближався все ближче. Одного разу нас зібрали і зачитали наказ - загін розформовано. Всім воїнам малими групами треба добиратися у свої населені пункти і там приєднуватися до місцевих боївок УПА. Я повернувся в рідне село Рудки, що на Демидівщині, зі зброєю в руках. Довго переховувався. По селах нишпорили енкаведисти. Одночасно таємно формувались "спєцотряди НКВД" під виглядом бандерівських боївок. Керували ними добре вишколені убивці. В одну із таких боївок попав і я, в той час зовсім не підозрюючи, що це енкаведистський загін. Сьогодні, - говорить Федір Бурець, - я не можу собі простити, що свій важкий шлях боротьби за Україну я зганьбив перебуванням у цій "боївці" упирів, які безжалісно нищили мій народ. Коли ж зрозумів усе, то назад вороття не було. На моїх очах убивали невинних людей, щоб спаплюжити воїнів УПА, кинути тінь на всю національно-визвольну боротьбу... =============================================== Бойовики "спєцотряда", щоб не викликати підозри, убивали й радянських активістів, і місцевих голів сільрад, дівчат-учителів та медичних сестер із Східної України, а потім вже воїнів УПА і їхні родини". =============================================== Свідком тих страшних подій був і фотограф Павло Пекарський. У 1944 році більшовики забрали його в діючу армію. Був важко поранений. Після війни демобілізувався. На фронті він був особистим фотографом полковника-грузина на прізвище Джуашвілі. Одразу ж після демобілізації Павла Пекарського викликали в районний відділ, а потім в обласне управління НКВС. Підпис полковника Джуашвілі викликав довіру до Павла. Енкаведисти почали використовувати його як свого фотографа під час операцій. Якось Пекарського терміново викликали до Рівного, наказавши взяти з собою фотоапарат. В обласному управлінні НКВС йому показали кімнату, де він повинен був заночувати, і сказали: - На рассвете надо будет провести очень важное мероприятие! =============================================== Удосвіта його розбудили і вивели на подвір`я. Тут фотограф побачив загін озброєних, а серед них знайомі обличчя начальника Демидівського НКВС, бандюгу Сафата і майже всіх вояків з його "спецотряда". Неподалік стояло вісім возів, запряжених кіньми. Усі посіпаки готувалися до фотографування. Було їх 38, перед об`єктивом фотоапарата стало 23, а 15 вирішили, мабуть, "не засвічуватися". Було це 20-го листопада 1945 року. Разом із бойовиками Сафата вирішили сфотографуватися (мабуть для звітності) працівники обласного і районного НКВС. =============================================== - Після фотографування, - розповідає Павло Пекарський, - я віддав негатив і написав розписку про нерозголошення таємниці. Але один негатив я усе таки залишив і зберіг дотепер. Фотографував я цю так звану "бандерівську боївку" на честь виходу їх з повинною, як вони казали. =============================================== Розповідає колишній "бойовик" сафатівського "спєцотряда" Микола Пачковський з села Рудки: - Чесно кажучи, я по своїй нерозторопності попав у це звіряче лігво, але цього уже не повернути. Як і Федір Бурець, я до сліз шкодую і не можу собі простити зради свого народу, клятви, яку я давав в лавах УПА. В час фашистської окупації (з 1942 року) я пройшов упівський вишкіл і попав у бойовий загін УПА Юрія Чайковського (псевдо "Юра"). Ми вели постійні бої з фашистами. Мав поранення. Потім, коли фронт перемістився на Захід, ми почали боротися з московськими окупантами. В останньому бою (сотня Хмари) я був тяжко поранений енкаведистами. По сьогодні куля є в моїх легенях. Друзі доставили мене на лікування в криївку до сільської жінки Харитонюк Василини, яка мене виходила. Коли мені стало легше, до мене в бункер зайшли двоє, ніби упівці: Федір Фондюк та Григорій Романюк, яких я добре знав. Керував ними Андрій Остапюк. Вночі вони завели мене до лісу в загін УПА. В загоні налічувалося 20 вояків. Про те, що це був "спєцотряд НКВД", я навіть не міг подумати. =============================================== смт Лемич, Рівненська обл. © Семен Чиснок Одного разу посеред білого дня нас вивели на край лісу. Невеличка галявина була застелена ряднами, на яких стояла в бутлях горілка та їжа. За весь час перебування в УПА подібного я не бачив. Мене це здивувало. Раптом долину почали оточувати червонопогонники. Я автоматично схопився за зброю, але рука Остапюка зупинила мене. Аж тепер я зрозумів, з ким маю справу. Червонопогонники підійшли зовсім близько, привіталися. Потім всілися поміж нас за гостинним столом. Серед них я впізнав Тріфонова, Чєрнова і лейтенанта Голубцова. Під час розмови я зрозумів, що знаходжусь в "спєцотрядє" Сафата. Озброєння в нас було погане - старі обрізи, німецькі карабіни, пара автоматів та обмаль патронів. Одяг жалюгідний, в більшості цивільний, лише на головних уборах виблискували тризуби. =============================================== Розмову вів Чєрнов. Було сказано, що завтра ліс будуть прочісувати загони НКВС. Ми маємо з ними зустрітися і прийняти несправжній бій. Всі повинні стріляти в повітря, а жителі сусідніх населених пунктів мають сприйняти все як справжній бій. =============================================== Нам показали місце, де буде захована зброя, амуніція. На другий день так воно і сталося. Після так званого бою ми добре озброїлися. Далі ночами бродили селами, грабували, убивали, пиячили і виловлювали молодих симпатичних дівчат на потіху Остапюку, який після гвалтування напівживих кидав у криниці Сафатової долини смерті. Остання наша вилазка була на Козирщину, де за вказівкою Тріфонова ми мали заготовити зерно ніби для бандерівців. В нашому підрозділі часто появлявся Сафат. Всі ми його остерігалися... =============================================== В кінці 1945 року всіх нас зібрали в одному місці, вручили червоні прапори, дали в руки портрети Лєніна і Сталіна, які були прикріплені, мабуть, до тих самих деревин, якими розривали тіла зґвалтованих дівчат-східнячок. З новою зброєю ми направились з московськими піснями в Демидівське НКВС. Тут нас зустріли як героїв-переможців з гучним мітингом та чаркуванням. Вночі на возах нас направили в Рівненське НКВС. Після фотографування проведено інструктаж..." =============================================== Найбільш жорстокого ката Сафата призначили в селі Ільпибоках головою сільради, а решту убивць, при повному озброєнні, послали з тим самим завданням - убивати, убивати і ще раз убивати - на хутір Дубляни, що під Дібровою, для підсилення такої самої "бандерівської боївки". Ще довго оплакували люди своїх рідних та близьких, криниці приймали в свої глибини людські тіла аж до 1948 року. А Сафат Панасюк тепер уже інакше глумився з односельчан. Непокірних висилав до Сибіру, із селян здирав непосильні контигенти, аж поки не попався в чеському селі Вовковиї... =============================================== Якось уночі постукали в його двері. Убивця здогадався - настав час розплати. Він гадиною виповзає з хати... і опиняється на Сході України. Казали, десь в Харківській області. Доходили чутки, що протрусився, проіснував головний упир (десь) десяток років і помер чи то від прокльонів, чи може дістала його рука народних месників ОУН-УПА, чи й самі енкаведисти прибрали його як живого свідка і учасника злочинів. Ката українського й польського народів не стало аж років п`ять тому назад. Залишилася за ним недобра пам`ять, море людських сліз і гори трупів у місцевості, що має назву "Долина смерті". =============================================== Тут кожен сантиметр землі окроплений людською кров`ю, тут усе свідчить про злочини катів проти мирного населення. Пекучий біль донині лежить каменем у серцях тих, котрі пережили ті жахливі ночі відвідин упирів й очі виплакали за своїми рідними і близькими. Ще й нині, здається, із 90-метрової глибини "сафатових криниць" долинають плач і стогін згвалтованих дівчат, закатованих воїнів УПА та їхніх рідних, старих людей і немовлят. Там стоїть хрест, кожного року відправляються панахиди. Земля розповідає живим про злочини упирів, а в повітрі ще до сьогодні висить нудотний запах людської крові. =============================================== Цю страшну новітню історію треба розповідати, щоб увесь світ знав, через які страждання та голготи пройшов наш добрий і щирий народ, якого геноциду він зазнав від рук сталінських посіпак, керованих партією більшовиків. Пам`ятаймо про невинно замордованих! Будьмо пильні!... =============================================== Вся боротьба українського народу проти окупантів в основному велася в селах. Тому туди засилали не тільки "спєцотряди", а й окремих терористів під маркою фінансових агентів, збирачів позик, контигентів і т. ін. з головним завданням вбивати невинних селян і все приписувати бандерівцям. Ось що розповідає колишній стрибок Філімон Ремесник з села Рудки (Млинівщина): =============================================== - Мене в той час завербували взяти зброю в руки і виступити проти свого народу. Всі злочини над моїм народом проходили на моїх очах. Але те, що я побачив на одному із хуторів села Рудки - повік не забути. В наше село якось прибився фінансовий агент Микола Герасимчук. Декілька днів приглядався, рознюхував, а потім добрався до хутора, де переховувалась сім`я Бабія Миколи, воїна УПА, який загинув у бою з енкаведистами. Його хату спалили, все майно пограбували. Нещасні сироти з матір`ю переховувалися від помсти так званих правоохоронців. Микола ніби закохався в свою жертву - ще малолітню дівчину Савіну і шляхом погроз та залякування женився на ній. Здавалося, побитій горем сім`ї не потрібно більше ховатися від енкаведистів. Микола зайнявся господаркою, Савіна завагітніла... Здавалося, горе залишилося позаду... Та де там... Однієї ночі Микола шулікою зривається з ліжка, бере в руки наперед підготовлену сокиру і... гостре вістря немилосердно впинається в тіло Савіни, а потім безжально січе стару матір та дві сестрички. Весь у крові садист ногами вибиває вікно, вискакує з хати і біжить в село Рудки до стрибків ніби за порятунком, божевільно кричучи у розпачі: - Бандерівці зарубали всю мою сім`ю!.. =============================================== Весь загін стрибків піднято по тривозі. Про трагедію зразу повідомили районний відділ НКВС. До хутора ми не йшли, а бігли, намагаючись застати бандерівців на місці злочину. Коли забігли в хату, перед нами постало жахливе видовище... На землі лежить порубана старша дочка Люба... В хаті пахне людською кров`ю... Ми стояли, наче вкопані. Микола в розпачі бігав по хаті і весь час проклинав бандерівців. У кожного з нас кипіла в душі ненависть до цих головорізів. Десь під ранок з району приїхало дві машини енкаведистів з лікарями. Микола розповідав, як бандерівці вдерлися в хату, як він втік через вікно... =============================================== Лікарі тим часом оглядали порубаних, прощупували пульси... Несподівано один із них виявив, що пульс у матері і старшої дочки Люби прощупується. В районній лікарні їх привели до пам`яті. Через пару днів після тої страшної трагедії лікуючий лікар запитав у потерпілої матері: - Хто ж це над вами так познущався? Та, відкривши запалі очі, тихенько відповіла: - Це зять наш Микола... =============================================== Судили нічного упиря показовим судом, від людського ока, і присудили жорстокому садисту десять років тюрми. Але після того суду, подейкували люди, що бачили його, як він знову бродив селами Рівненської області, вишукуючи нові жертви... =============================================== Для чого було вбивати сім`ю? Яка мета цього злочину? Як виявилось пізніше, таких, як Микола Герасимчук, на той час бродило багато. Завдання в них було одне - жорстоко вбивати і знущатися над тими сім`ями, які були проти них. А всі злочини приписували бандерівцям. =============================================== Але, незважаючи на всю жорстокість тодішнього режиму та паплюження національно-визвольного руху в Україні, населення жертовно підтримувало його, як тільки могло. Це дуже добре розуміли окупанти, а тому весь час намагалися за всяку ціну розірвати зв`язки українських громадян з визвольним рухом. Щоб досягти своєї мети, крім терору проти населення, вони другого виходу не бачили. Саме тому по селах, містах проводилися масові облави із участю багатотисячних загонів спецвійськ НКВС, озброєних найновішою зброєю та військовою технікою. При цьому проводились масові арешти, застосовувались жорстокі садистські побої, тортури, розстріли, спалювання сіл, грабежі та ґвалтування. Таких страхіть в світовій історії не зазнала жодна країна світу. Порівняно з тим страхіттям, яке творилося тоді в Україні, бліднуть страхіття татарських орд, що на той час складали найкривавішу сторінку історії Східної Європи. Ось приклад лише одного українського села Н... на Західній Україні в той жорстокий розгул більшовицької орди, описаний у "Літописі УПА", 9 том, стор. 188-189. =============================================== - "Світає. Село Н... обступлене сотнями спецвідділів НКВД. Довкола села горять вогні. При них гріються, сплять, сидять чекісти. Всі виходи з села блокують сильні застави. На всіх домінуючих над тереном пунктах кулеметні гнізда. Село оточує один ланцюг енкаведистів. Там, далі, під лісом, заліг другий ланцюг. Десь у корчах, замасковані, заведені, глухо гудять 2-3 легкі танки, бронетранспортери. По всіх стежках і дорогах снують густі патрулі. З ними - спеціально вишколені собаки. Ще кілька хвилин - і вся ця причаєна банда, нацькована політруками, розбещена до неймовірності вічним мордуванням, виголодніла, промерзла, часто п`яна - заллє, затопить мирне українське село кров`ю. Ще кілька хвилин - і почнеться горе. На українських землях облава. От вона вже починається. =============================================== Сотні людей відриваються від погасаючих вогнів з приготовленою до пострілу зброєю з довгими дротами для шукання криївок, вдираються в село. Брешуть собаки. Чути перші удари крісів об замкнені двері. Чути, як вилітають перші вибиті вікна. Чути тут і там брудну московську лайку. =============================================== Вибігають із сонних хат люди в білизні. Тут і там розлягається плач вирваних зі сну дітей, тут і там чути голосіння зляканих жінок. Ще кілька хвилин - і над селом здіймається і стоїть один суцільний гул: гул матюків п`яних енкаведистів, лемент жінок, дітей, черги автоматів і кулеметів, брязкіт розбитого скла і товченого посуду. На кожному подвір`ї група 20-30 більшовицьких бандитів. Всі озброєні, крім автоматів, гранат, довгими твердими дротами. Розбивають загати, перекидають стоги, викидають снопи із стодол. В хатах розвалюють печі. Зривають підлоги. Шукають криївки підпільників. Не найшли нічого. Вскакують ще раз до хат. Кажуть готовити собі сніданок: яйця, печену качку, самогон, вареники. Коли господиня проситься, що цього всього не має, б`ють прикладами, шомполами, копають ногами. Перекидають все в коморі, в скрині. Кілька ласих очей дивляться на молоду дівчину, - дочку господині. Господиня-мати дрижить. Вона знає, що це означає... Хоче, щоб дівчина кудись вийшла. Та на цей раз небезпека загрожує не з цього боку, дівчину не ґвалтують, а арештовують. =============================================== У сусідів знайшли криївку. Розриваються гранати. Витягують когось, хтось сам застрелився в криївці. Потім із криївки ще два чоловіки з кулеметом і автоматом. Б`ють по енкаведистах. Та становище їх безвихідне. Два проти тридцяти. Гучне: "Хай живе самостійна Україна!", - один падає від куль енкаведистів, другий стріляє собі в голову з власного пістолета. За хвилину з місця, де було господарство, б`є в небо стовп полум`я й диму. Біля вогню іде розправа з власницею господарства. Допитують, хто в неї жив, як називається, що робив. Господиня не признається. Її страшними тортурами замордовують. Труп кидають у вогонь. Кидають у вогонь також трупи двох побитих повстанців. Їм лише відрубують голови, щоб показати в райцентрі. Труп третього повстанця, який був командиром, заберуть у райцентр цілого. В небо б`є гул, стовп диму й полум`я, запах паленого людського тіла... =============================================== З іншої хати нападники приносять присмажену качку й самогон. Починається біля вогню "сніданок". Від запаху печеного людського тіла робиться так млосно, що не можна витримати. Енкаведисти п`ють за "совєтскую власть" і приміряють щойно стягнені з побитих повстанців закривавлені чоботи. В будинку школи примістилися слідчі. Навчання під час облави не відбувалося. Біля слідчих купа патронів. З усіх кінців села під конвоєм арештованих женуть жінок, чоловіків, дітей і старих. Їх під вечір - сотні. Свистять шомполи, брязкає з-під розсіченої шкіри кров. Підсувають підписати заяви про співпрацю з НКВД. За всяку ціну хочуть здобути відомості про підпілля. Одних переслуховують відразу, інших відвозять автомашинами в райцентр. =============================================== Облава триває чотири дні. Нарешті, коли навіть найменша соломинка зрушена зі свого місця, коли все село виглядає, як один велетенський смітник, коли щонайменше 80% мешканців села заарештовано, переслухано, побито - облава кінчається зі співом: "Я другой такой страни нє знаю, гдє так вольно дишіт чєловєк...", з брутальною лайкою на адресу українського підпілля, "мєсного насєлєнія", "самостоятєльной Украіни", спецвідділ НКВД від`їжджає із села Н... Люди падають навколішки, підносять руки до небес і просять Бога, щоб ця облава не повторилася знову завтра..." =============================================== смт Лемич, Рівненська обл. © Семен Чиснок http://www.fraza.com.ua/zametki/12.09.07/41836.html

to кот : Хто-хто в Білорусі??
В Білорусі був фашистський офіцер херой України у складі 201 балальйону Шухевич. Читай на http://guralyuk.livejournal.com/

Хорь : Пастернакові
Друже, як добре, що впізнав свого, замови за мене словце у Гаранта - він нагородив героєм Шухевича, что служив у СС-ів (відомо, як засланий казачок-диверсант), може й мене не забуде - мені погруддів не треба, квартирку б маленьку у Києві десь біля Банкової, щоб зручно було з Гарантом каву пити.

gun : 2 Anatol : Якби не НКВС - не вижили б
Спасибо, улыбнуло! Толик, ты не пробовал для Комедии клаб писать? У тебя реально смешно получается…

to ветеринар Юхно :  вський
... тут розказали казочку без найменших доказів. А моя баба ЗНАЛА тих, хто до неї приходив. Односельці-братоввбивці. Хоррорхерої. Вчіть мат. частину. Лінки я дав.

ту балабол : прівєт іс города Бєндєри (http://ru.wikipedia.org/wiki/Бендеры)..Бенде́ры [Бендэры] (молд. Bender [Бендер], укр. Бендери [Бэндэры]; от персидского — гавань, пристань) — город в ПМР (Молдавия)
получяй, гімно (хороший маєш нік) - "Order No. 227" (Приказ Народного комиссара обороны Союза ССР № 227 от 28 июля 1942 года г Москва) - Order No. 227 of July 28, 1942 was issued by Joseph Stalin acting as People`s Commissar of Defence. It is also known as the "Not one step back!" order (Ни шагу назад!). No commander had the right to retreat without an order. Anyone who did so was subjected to a military tribunal. Order No. 227 established that each Front must create 1 to 3 penal battalions (штрафбат, штрафной батальон, shtrafbat, shtrafnoy battalion) mostly made up of criminals. Each Front had to create penal companies for privates and NCOs. These penal units were assigned the most dangerous tasks. It also established that each Army must create 3 to 5 well-armed barrier troops (заградотряд, заградительный отряд) to shoot the retreating troops. Both measures were cited in the preamble of the order as having been successfully used by the Germans during their winter retreat. All commanders that committed unauthorized retreat were subject to a military court/tribunal of the corresponding level. ========================================================= See also "Order No. 270" (http://en.wikipedia.org/wiki/Order_No._270) ======================================================== "Приказ № 270 Ставки Верховного Главного Командования Красной Армии" от 16 августа 1941 г. ======================================================== (http://en.wikipedia.org/wiki/Order_No._227)

to gun : смішно до кривавих сліз
А другий дід, освічений, з Херсонщини, загинув на фронті. Освіту дали при Вусатому. Безкоштовно. До речі про казочку. Який там номер карної справи? Ню-ню...

Семен Пастернак  : тхорьок, а навіщо тобі квартира в Києві, як ти маєш квартиру в білокам`яній
на Луб`янському майдані, між Великою й Малою Луб`янкою.. кучкуйся там - тим більше, що місце те колись так й називалося - Кучкове Поле. Попроси у у шефа свого чи босса - нові вітри, мабуть, сягнули і "кантори" (http://www.fsb.ru/) придбати якогось кращого російсько українського перекладача (пєрєводчіка -рос.) або ж хай відправить тебе на курси української хоча б саскачеван )))

to balabol : то вже атрофія-))))
гімно ще не все скінчилось-))) Коли шеф Шухевича Адольф Гітлер зробив (заградотряд, заградительный отряд) ? Коли Сталін? Коли УПА? Для довідки. В 1944 році Вусатий (заградотряд, заградительный отряд) зліквідував. А УПА?

Хорь : Пастернакові
На Лубянці в мене службова квартира (але це між нами). А на пенсію я хочу до дому, тому мені хвартирка у столиці не заважає. Що в мене погана українська - мене ж вчили: "як чується так і пишеться". Може із слухом щось трапилося коли схрон підривали.

Семен Пастернак  : Вибачай тхорьок, який тут розписався за всіх тхорів (адже ж це твої репліки «to ветеринар», «to gun», «to balabol», «to кот», «Anatol» – якщо ти Анатолій, то так й підписуйся),
ти багато дав лінків, на які я тобі можу дати, як ти там раніше писав – на «порядок», а то й на два «порядки» більше, які твої «ліньки» заперечать. І з кожним днем їх ставатиме все більше, бо життя на місці не стоїть – он, люди вже змогли побачити обличчя мумії Тутанхамона, а не дерев’яний саркофаг чи золоту посмеpтну маску.. Дерзай, тобі, як бачу, непогано платять – працюєш лише на УНІАНі аж десятирьох... А, вибачай, бо часу нема на твої бздури «а’ля вітренка» – та й пса тре вигуляти йти..

Семен Пастернак  : Так, на всяк випадок про «атрофію» і «амнезію»
«Атрофі́я (грец. άτροφος — виснажений, худий) — зменшення розмірів органів або тканин, що супроводжується занепадом їхньої діяльності. Атрофія — це здебільшого хворобливе явище, яке може викликатися порушенням функції нервової системи, недостатністю діяльності, розладом живлення органів або тканин впливом на них механічних, фізичних або хімічних факторів тощо. Атрофія тканин спостерігається у хворих на рак, туберкульоз, при деяких захворюваннях головного й спинного мозку. Поряд з цим атрофія може виникнути внаслідок вікових змін організму (т. з. фізіологічна атрофія). Найхарактернішими проявами старечої атрофій є ламкість кісток та дряблість шкіри. Лікування хворобливої атрофії полягає в усуненні первинного захворювання» (http://uk.wikipedia.org/wiki/Атрофія). ========================================================= «Амнезі́я (α — без та μνημη — пам`ять) — хворобливе явище, що полягає в ослабленні або втраті пам`яті на ґрунті різних уражень головного мозку. А. здебільшого спостерігається в результаті психічних захворювань, а також травм голови, отруєнь, інфекц. хвороб тощо, тобто при хворобливих станах, що супроводяться розладами свідомості. При частковій А. з пам`яті випадають лише певні види знань та уявлень. При т. з. ретроградній А. з пам`яті випадають події певного відрізку часу (години, дні, місяці), що передував захворюванню. При антероградній А. втрачається здатність згадувати події, що відбувалися під час гострого розладу свідомості. При прогресуючій А. настає поступове спустошення пам`яті; недавно засвоєні знання втрачаються в першу чергу. ________________________________________ Амнезія, повна або часткова втрата пам`яті. Може бути викликана захворюванням, травмою мозку або виникнути після шоку; у деяких випадках є симптомом психічної хвороби. (Українська радянська енциклопедія)» (http://uk.wikipedia.org/wiki/Амнезія)

Хорь : Пастернакові
Піди й сам прогуляйся. Я тіки за себе підписуюсь. Але ти так добре знаєшь Лубянку - зрозуміло, колега! Дай знати, якщо в тебе добре сало буває, зайду до твого кабінету.

AO : Нас розсудить не ця сторінка...
Прийде час коли декому з вас буде стидно за свої роздуми на цій сторінці . І коли до "сьомого коліна" це буде відбиватись на житті ваших рідних , і ці "ПИСАКИ" будуть відповідати за свої брехливі роздуми.... Задумайтесь.... уже багато людей відповідають за розрушені церкви їхніми дідами , за розрушені цвинтарі , за наклепи на інших людей і т.д. ...і не можуть зрозуміти ... ЧОМУ ВАС ТАК ГОСПОДЬ КАРАЄ ,,,, ЗАДУМАЙТЕСЬ......

Anatol : Бадитизм як національна ідея
Так, дав я два лінки, на ЖЖ http://novoross-73.livejournal.com та http://guralyuk.livejournal.com , цікавився - такі архівні справи існують, нема й причини не вірити вже покійній бабусі. Як пан АКАДЕМІК про це не зна? Як се могло статися? Розкажіть небозі, а то помре в невіданні! Чи підніміть справи й доведіть, що все фальшовано. А інакше це зветься просто -БРЕХНЯ.

Anatol : Source code
До речі, а як я маю ознайомитись з текстом листа, а не з думкою Уніану про нього? Лист же відкритий - де взяти таку лінку??

ОВОД : Били но не добили
Ох били наши отцы Фашистов и Упистов? но последних не смоли добить , попрятались по схронам, перекрасились в коммунистов и тихоничко 24 августа ночью провозгласили независимость. Сколько комунистов проголосовало? вот они родимые с перевертышем Кравчуком идеологом и повылазили. А темные вояки по схронам до сих поh трясутся. Предательство основная черта `этой страны вся ее история на от мазепы до кравчука и ющенка

anatol-balabol : http://guralyuk.org/ This account has been suspended.Either the domain has been overused, or the reseller ran out of resources.
анатоль-балабол, а яке відношення має твоя бабусі-біглянчанка до "білоруса" юрыя гурыляка чи гуралюка? на якого милого нам цей зальотный хэррой з журналу "новый мир"? це ж він хоче більшим суддею за юдеїв-нюрнберготрибунальщиків? навіщо нам оця вся пролтухлогнила ґебешна пропаганда? ви ще її не наїлися? - так читайте собі й не морочте нею людям голови - й так достатньо в медіапросторі різних табачників-шиманєнок-вітрянак-алєксандровскіх-голубєй і прочая. що ви своїми посиланнями на жж гуралюка (який хоч не боїться і підписується в своєму жж) і боягуза гімнометальника-україножера під клікухай наваросс хотіли сказати? пропонуєте і нам те лайно читати? - ні, дякуємо - читайте вже самі. воно вам, як нащадку біглянок, близьке по духу.. ґебешному

gun : 2 Овод: Предательство основная черта `этой страны
А ты сам то ваня, из какой страны?

Anatol : to balabol
як ся маєте пансьо? Чи дочули, що бувають документи, а бува "пансько думка"? То пирскайте на свою льоху чи на президента самостійної дірки з різними кликухами, але ознайомтесь з діяннями цього "святця" на територіях Білорусі та Лембергу (а він тоді так звався). Лінків нема? Той хай вам грець!

gun : 2 Anatol : Ой Толик, а у тебя линков прям целый комп.
Скинь мне тот, где НКВДшники спасают людям жизнь! Это же ты писал смешную историю про высокую степень человеколюбия в рядах фашистских карателей из НКВД

Ґедзь : овод - птіса редкая, рєдка далєтать да сірідіни рєкі
"Кто, наставляемый на пути любви, будет в правильном порядке созерцать прекрасное, тот, достигнув конца этого пути, вдруг увидит нечто удивительно прекрасное по природе..." (Платон) http://www.voronezh.ru/press/raraavis/

anatol-balabol : серйозно, харьок, він же й анатолік, чи хана толь.. навіщо ти давав оті сторінки україножерів, які помішані на авакумові?
якщо ти хочеш щось сказати, тим більше - якесь сторі повісти - так давай прямий урл чи тобі ліньк и? які ж ви подібні - хфкді. хана толі, хорьки ..он. й gun тебе вже вкотре просить, щоб ти дав адресу захоплюючого сторі

харёк-анатолык : а чё, пацан, ты к панам прислушиваться стал - разве забыл. как в сваё время Евгения Бош с панами разгаваривала?
а про лемберг я чёй не понял - ты, хлопец эта ап чём?

Хорь : Balabolu
Не треба мене ні з ким плутати - мені у відділі тількі за Хоря платять. Анатоль - може це псевдо С.Пастернака, що у сусідньому відділі працює.

Володимир Ант  : УНІАНе, в який раз треба вас закликати не допускати кріміналу на своїх сторінках!!
До яких пір ваші модератори будуть пропускати подібні вислови різних анатоликів-хорьків – «президента самостійної дірки з різними кликухами» (це так про Україну на, нібито українському ресурсі «українського національного» інформагенства). Я вимагаю встановити ІР-адресу цієї істоти й подати її у відповідні компетентні органи для негайного і відповідного регаування за розпалювання міжнаціональної ворожнечі, за образу титульної нації такими висловами. це вже який раз на вашому ресурсі творяться такі карнонаказувані "дійства"?

wolf : УБЛЮДКИ
ЛИЦО УКРАИНСКОГО ГЕНОЦИДА: http://www.bj.uj.edu.pl/~plok/genocide/index.html

Андрій Жигулін :  а я хотів запитати чи, вірніше, попросити в тебе анатолію, щоб ти запитався в того знавця, й другої світової війни в тому числі, юрия гураляка, стосовно такого факту
– більшість з нас знає з книжок, мемуарів, фільмів про масовий партизанський рух в Білорусі. Й цікаво – яким чином Сталінові з компанією вдалося добитися такої масовості? А ще цікавіше – що сталося з отим масовим червоним партизанським рухом з наближенням фронтів до кордонів 41-го року, де всі оті червоні партизани поділися, як це трапилося й навіщо це було зроблено? Маю підозру, що й юра гураляк про це знає, але чомусь мовчить, як червоний партизан в засідці або ж як сидір ковпак в куми під спідницею…

Андрій Жигулін : подібне запитання задавав вже й пан Семен під УНІАНівським повідомленням «Юхновський просить Ющенка посприяти розсекреченню архівів КДБ» (http://unian.net/ukr/comments/218580),
де згадувалося й про гриф «СЕКРЕТНО» на справі диверсанта-терориста Миколи Кузнєцова в архівах вже теперішньої ФСБ РФ, який планується зняти аж через 18-ть років (!!!) в 2025-му році. Як гадаєте – чому? Можливо, й на це запитання «всезнайка» юрий гураляк має давно припасену відповідь?

Максим Княгиницький : любителю ЖЖ
Співпраця комуністів із NAZI. WWII (Частина 1) http://igorsova.livejournal.com/4594.html Співпраця комуністів із NAZI. WWII (Частина 2) http://igorsova.livejournal.com/5982.html Юрій КОВАЛЕНКО: «Я жалкую, що не воював в УПА» http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=562 Фашистский меч ковался в СССР http://www.geocities.com/ua_ukraine/ukrayinarus106.html

Орест : до wolf
Почитай у wiki про меморіал «Львівських орлят» та воїнам ЗУНР, який було спільно відкрито завдяки Ющенку в 2005-му році. Ще при Кучмі почала працювати коміссія, яка прояснювала обставини україно-польського конфлікту на Волині, дії УПА та дії Армії Крайової. Якщо з Польщею ми йдемо до порозуміння у цьому питанні, то зовсім не зрозуміло як ця тема може зачіпати Росію та місцевих москвофілів. Прошу звернути увагу, що не польський посол розповсюджує наклепи на УПА, а Чорномирдін. Те саме і про статті російських "заслужених істориків", що ніколи не були в Україні але Бог зна що пишуть. А сам, wolfe, почитай про Закерзоння, про те як депортували сотню тисяч українців з землі прадідів, а тих хто чинив опір вбивали. І на останнє про геноцид українців на Волині дивізією Армії Крайової, яку ще люди там добре пам`ятають.

Семен Пастернак  : ов, перфектний знавець польскєго єнзика й українсько-польських проблем wolf подав голосок, даючи лінк на сайт, де подано «інформацію» pochodzą z książki Władysława i Ewy Siemaszków pt. "Ludobójstwo",
вірніше, сайт базований саме на одній цій книжці Сешків. Мене одразу закортіло перевірити – чи відкоректували автори сайту хоча б те, що стосується одного «фотодокументу», який під номером №12 числився в розділі «FOTOGRAFIE( ofiary i zbrodnie)», в світлі порівняно недавніх (всього якихсь півроку тому в травні) публікацій про сфабриковану «трагічну історію» до справжньої фотографії. Про це йшлося в статті «Fałszywy opis, prawdziwe zbrodnie» Ади Рутковської і Даріуша Столи в польській газеті «Rzeczpospolita» (http://www.rzeczpospolita.pl/news.rol?newsId=1680), яка через декілька днів була майже повторена українським текстом «Розхитане дерево міфів» Лідії Мельник і Богдана Юрочки в «Львівській газеті» (http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2007/05/25/23673/). ========================================================= Як бачу – віз і далі там і міф про «звірства українців», чи, як їх називали поляки, «русинів» продовжує і дальше фігурувати. Тому й до всієї «доказової бази свідчень» від паньства Семашків така ж сама довіра, як і до «свідчення», що базувалося на даній фотографії, яку вони подали, спираючись на «свідчення» таких самих «скрупульозних, правдивих дослідників» тих, таки направду, страшних часів і дій. Про цю фотографію й історію, пов*язану з нею, яку півроку тому дослідили й описали А. Рутковська і Д. Стола, писалося і цитувалося обидві статті зовсім недавно, три тижні тому, під уніанівською новиною «Ющенко присвоїв звання Герой України Роману Шухевичу» (http://unian.net/ukr/comments/217009): спершу Володимир Ант побіжно згадав про обидві статті й коротенько подав резюме, а потім я вже повністю зацитував ці статті. Багато корисного було процитовано під тією новиною.. хоча б про село Кортеліси.. ========================================================= Доречі, під тією новиною також є специфічні репліки й wolfа, які я аж тепер прочитав – бо в самий кінець дискусії не заглядав. Тому приєднуюся до звертання Володимира Анта, адресованого адміністрації УНІАНу, про недопустимість подібних висловлювань на сторінках українського(??) ресурсу, необхідність блокування ІР осіб, які допускають такі кримінально переслідувані діяння; разом з тим – необхідність реєстрування їх ІР і реплік з подальшою подачею відповідним правоохоронним структурам для належного реагування.

Семен Пастернак  : Прошу вибачення за механічний пропуск – мало бути: «сайт базований ЛИШЕ на одній цій книжці СЕМАШКІВ»
Отак, день за днем, відкриватимуться все нові сторінки минулих подій, базовані на кропіткій праці дослідників, істориків, архівістів, зніматимуться грифи «СЕКРЕТНО» й ми краще пізнаватимемо справжніх героїв тих часів, приховані пружини й механізми тих чи інших діянь.. героїв і тих, що намагалися навести тінь на їхнє чесне ім’я.. направду, «шила не сховати в мішку» (хтось, навіть, нік такий он взяв)

тьху 3 рази : Ницикам
Ну-ну, апологети... І ким, цікаво, ви бачите себе серед співвітчизників у світлі вчення про український націоналізм, "елітою" чи "свинопасами"?

лялін-цялін-мао-пот : тричі протхнувшому (просмердженому) - ми бачимо себе пастухами (пастирями - древньоеллінською) для таких свиней, як ти
і іншої врх (КРС - рос.) вдув, злидню нИций?