Наша Україна: новий парламент визнає героїчну боротьбу УПА

Ветеран : Ветеран
Фашисты ублюдки иуды

evf : evf
Мени соромно.

jirdnA : meni soromno, scho my sche viddaly poshanu gerojam Ukrajiny...
Slava Ukrajini !!! Gerojam Slava !!! Slava Ukrajini !!! Gerojam Slava !!! Slava Ukrajini !!! Gerojam Slava !!! Slava Ukrajini !!! Gerojam Slava !!! Slava Ukrajini !!! Gerojam Slava !!! Slava Ukrajini !!! Gerojam Slava !!! Slava Ukrajini !!! Gerojam Slava !!! Slava Ukrajini !!! Gerojam Slava !!! Slava Ukrajini !!! Gerojam Slava !!! Slava Ukrajini !!! Gerojam Slava !!! Slava Ukrajini !!! Gerojam Slava !!! Slava Ukrajini !!! Gerojam Slava !!!

Ариман : "Ветерану".
Эй, ты "ветеран" чего?

Женя : Cлава героям УПА!
ОУН-УПА - це мученики, які віддали своє життя за Україну! Їх слава буде вічною!

Olha : "...новий парламент визнає героїчну боротьбу УПА..."
Це ,можна сказати, буде революційний крок, який Україну зробить справді українською державою, а не проросійською. Потім ми вступимо в ЄС ,НАТО і підтвердимо це.

jirdnA : Ариман : "Ветерану": "ветеран" чего?
veteran NKUS ta NKVD, zvisno :))

jirdnA : Ариман : "Ветерану": "ветеран" чего? 2
a mozhe j dijuchyj spivrobitnyk FSB

вовик : ветерану
иди ленину поклонись и цветы не забудь положить.

Ярослав : УПА
Може накінець відкриються очі нашим політикам і восторжествує справедливість, адже виглядає по-хамськи: вихваляти загарбників, окупантів, гнобителів і винищувачів України і українського народу, а ганьбити і принижувати істинних героїв, які не воювали на чужих територіях, які не окуповували чужих країн, а віддавали своє молоде життя за честь, славу і незалежність України. Це правда, що в Україні дотепер ще не було правдивого українського парламенту та уряду, а зграя комуно-московських шовіністів на чолі з головним бандитом України - *хамом*. СЛАВА УКРАЇНІ!!! СЛАВА ГЕРОЯМ УКРАЇНИ!!! Ветерану: такі слова якраз стосуються вас окупантів.

jirdnA : вовик : "иди ленину поклонись и цветы не забудь положить"
"...Lenin zhyvyj..." Ne mozhna, zhyvym liudiam nesty zhyvi kvity :))

igumen : УПА
Прийшов час вигнати симоненківців та морозенківців з Верховної Ради ( а можливо і з України - чого вони дуже бояться), в якій вони боролися проти патріотів українського народу. Народ вже зрозумів конотопську відьму - і в парламенті її вже ніколи не буде. Така доля буде і в інших ворогів нашої країни.

Ярослав : УПА
Також було би добре, якщо б новий парламент започаткував Нюрбенг-2 над комуністичною партією України за голодомори і винищення мільйонів українців, вчених та інтелегенції.

TapacUA : Cлава героям УПА!

Музика : Сподіваюсь вони не забудуть, як тільки покидають свої "робочі місця" в депутатські крісла...

Краля : СЛАВА УКРАЇНІ!!! Гером УПА СЛАВА!!!
СЛАВА УКРАЇНІ!!! Гером УПА СЛАВА!!!

Ron : Похоже,что этот парламент хочет стать последним в истории гос-ва Украина...

Ярослав : УПА
"Якби у французької армії був такий дух, як в УПА, то німецький чобіт ніколи не топтав би Францію". Шарль де Голль. Президент Франції (1959-1969)

Oleg : Как нельзя быть "немножко беременной", так и нельзя быть "немножко националистом".
Если ввести против Украины санкции за попытки обелить "славные деяния" фашистов и их прихвостней, то кто будет кричать "долой росийских окупантов"? А если некому будет кричать, то как иначе вбивать клинья во взаимоотношения народов, которые без известных циркулей из арсенала Третьего рейха не могут найти друг в друге существенные различия? Этого американские хозяева допустить не могут, так что суждено Украине пополнить ряды латвийско-польско-литовского кордона, при упоминании о котором европейцы стыдливо отводят глаза в сторону...

TapacUA : Oleg :
про що ти говориш??? ти такі дурні приклади наводиш що навіть сам не можеш речення скласти... де тебе так про-крємльовскою пропагандою накормили??? УПА наші герої, за що вони воювали?? і що ми маємо сьогодні??? проста математика...

Валько : Слава Героям УПА!
Українці, маймо надію, що вже скоро ВР прийме закон про визнання УПА воюючою стороною на нашій стороні ,на нашій землі. Цьому сприятиме й те, що український народ сказав своє: "Іуда повинен вмерти",- і він політично вмер в образі підлого Мороза та й ще потяг за собою в труну збіговісько соцзрадників. Слава Україні!

Wolf Lviv : помаранчеві юди визнають УПА?
помаранчеві юди чи жиди юлькі грігян визнають УПА? Сумніваюсь наша уркайона не баригуй на кістках наших Дідів!

Надежда : УПА
От этих,больных на голову,и не такого можно ожидать! Можно не сомневаться,что их деды или родители были бендеровскими головорезами. Своих и превозносят! ПОЗОР!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Ариман : Надежде
Сразу видно, что человек не имеет никакого отношения к Украине: "бендеровский" - это от города Бендеры в Молдавии.

ТарасUA : ***
Жертвы УПА. Любомль. В местности Острувки возле Любомля, в Украине, происходит эксгумация останков поляков, расстрелянных УПА 30 августа 1943 г. В тот день погибло в Острувках более 1700 поляков из сел: Острувка. Воля Островецка, Яновец и Куты. Их останки будут перенесены на польское кладбище в Рымачах около Ягодина ("Газета", Торонто, 24-25 августа 1992 г.).

ТарасUA : ***
24 марта 1944 г. в морозную ночь бандеровцы напали на наши хаты, подпалили все строения. Жили мы в селе Поляновице (Цыцивка) Зборовского уезда (автор называл старое административное деление — ред.) Тернопольской области. Отец мой, поляк, женился на украинке. С украинцами из соседних сел мы жили в мире. Мы слышали об убийствах на Волыни, но сначала не думали, что и нас могут убивать. Где-то в феврале 1944 года бандеровцы (мы не разбирались, кто в УПА, кто в другой группе — всех называли бандеровцами, так как они сами славили "вождя" Бандеру) поставили перед нашим селом требование о выкупе. Крестьяне деньги собрали и отдали бандеровцам. Но это не помогло. Ночью все мужчины, то есть отец, младший брат и я, как и в другие ночи, спали в убежище под хозяйственными постройками. Мать (украинка) с двумя моими сестрами и сестрой отца, которая вышла замуж за украинца из-под Харькова, ночевала в хате. Сразу же после полуночи мы почувствовали запах дыма и догадались, что УПА подожгла дома. Я выскочил из погреба, подняв ляду. По мне, убегающему, стреляли, но не попали. Отец тоже пытался выбраться из погреба, но не смог — сгорел. От дыма задохнулся мой младший брат. Мать, убегающую из горящего дома, ранили, но она спаслась. Убежала также семилетняя сестра, хотя и получила ранение в колено. Убежала также сестра отца, которую ранили выстрелом в руку, вследствие чего руку пришлось ампутировать. Вторая 13-летняя сестра, убегая, попалась на глаза бандеровцу, который проколол ей грудь штыком, и она погибла на месте. Этой же ночью бандеровцы сожгли и убили соседей наших — Белоскурского и Барановского и других из нашего небольшого села"...

ТарасUA : ***
30 августа 1943 г. Купы, польское село в Любомльском уезде, утром было окружено "стрельцами" УПА и украинскими крестьянами, главным образом из села Лесняки, которые устроили массовую резню поляков. Убивали всех, в том числе женщин, детей, стариков. Убивали в хатах, во дворах, в хозяйственных помещениях, используя топоры, вилы, дрючки, а по убегающим стреляли. Целые семьи бросали в колодцы, засыпая их землей. Павла Прончука, поляка, который выскочил из убежища, чтоб защитить мать, поймали, положили на лавку, отрубили ему руки и ноги и оставили так, чтобы дольше мучился. Зверски замучили там украинскую семью Владимира Красовского с двумя детьми. Из 282 жителей села убито 138 человек, в том числе 63 ребенка.

Ron : 2ТарасUA
Это все были переодетые НКВДисты! Или,как вы сказали? В 1943? Тогда переодетые нацисты! Ну или переодетые инопланетяне! Ну,короче,если и упа,то так им и надо,нефиг было на украинках жениться...

Євген : УПА
Вопрос к Надежде? Шановна, Надежда, я погоджусь з вами, що бандерівці були головорізами, але тільки в тому випадку, якщо ви поясните мені 4 очевидних , але не зрозумілих питання, що виникають: 1) Якщо бандерівці, справді, були головорізами і німецькими прихвостнями, то чому вони не відступили в 1944 р., з території України, разом з німецькими військами. Здоровий глузд підсказує, що прихвостні завжди тікають першими, перед своїми господарями, а тут виходить, що доблесний Вермахт відступає, а якісь там нікчемні головорізи - прихвостні бандерівці залишаються сам на сам проти багатократно переважаючого ворога, на вірну смерть? Чи це у мене щось з здоровим глуздом і прихвостні завжди роблять саме так? 2) 8 травня 1945 р. Німеччина повністю і беззаговорочно капітулювала, а бій з останнім відділом УПА відбувся у 1960 р. Виникає питання: а не занадто круто для німецьких прихвостнів-головорізів воювати ще 15 років після капітуляції шефів (це при тому, вся Велика Вітчизняна війна тривала тільки 4 роки)? Сталін помер у 1953 р. так і не доживши до розгрому УПА. 3) Чи можливо, взагалі, для маленької партизанської армії без підтримки мирного населення (а якби над мирним населенням знущалися, воно би не тільки не допомагало, а всіляко чинило спротив) протистояти 16 років (1944 - 60 рр.) багатократно переважаючому в живій і військовій сили противнику, а саме збройним силам СРСР, багатомільйонної наддержави з потужним військово-промисловим комплексом? Адже їсти потрібно щодня, та й голим і босим також сильно не повоюєш. Постійно ж забирати силою не дадуть війська противника. 4) Чому, практично, всі мешканці заходу України, де воювали бандерівці, вважають солдат УПА героями, а більшість мешканців сходу України, де бандерівці не воювали і їх в очі не бачили - бандитами? Можливо тому, що знають про УПА лише з газет і радіо (комуністичних газет і комуністичного радіо)? До речі, чи не саме з цих джерел інформації, ви довідалися, що бандерівці були головорізами?

ТарасUA : ***
— 16 июля 1942 г в Клевани украинские националисты совершили провокацию, подготовили на польском языке противонемецкую листовку. Вследствие этого немцы расстреляли несколько десятков поляков. - 13 ноября 1942 г. Обирки, польское село около Луцка. Украинская полиция под командой националиста Сачковского, бывшего учителя, напала на село из-за сотрудничества с советскими партизанами. Женщин, детей и стариков согнали в одну долу, там их поубивали, а затем сожгли. 17 человек вывезли в Клевань и там расстреляли. — Ноябрь 1942 г., околица села Вирка. Украинские националисты замучили Яна Зелинского, положив его связанным в костер. — 9 ноября 1943 г., польское село Паросле в районе Сарны. Банда украинских националистов, притворясь советскими партизанами, ввела в заблуждение жителей села, которые в течение дня угощали банду. Вечером бандиты окружили все дома и убили в них польское население. Было убито 173 человека. Спаслись только два, которые были завалены трупами, и 6-летний мальчик который притворился убитым. Позднейший осмотр убитых показал исключительную жестокость палачей. Грудные младенцы были прибиты к столам кухонными ножами, с нескольких чело век содрали кожу, женщин насиловали, у некоторых были обрезаны груди, у многих были обрезаны уши, носы, выколоты глаза, обрезаны головы. После резни устроили у местного старосты пьянку. После ухода палачей среди раскиданных бутылок само гона и остатков еды нашли годовалого ребенка, прибитого штыком к столу, а у него во рту торчал недоеденный кем-то из бандитов кусок квашеного огурца. — 11 марта 1943 г. украинское село Литогоща возле Ковел. Украинские националисты замучили поляка учителя, а также несколько украинских семей, которые сопротивлялись уничтожению поляков. — 22 марта 1943 г., село Радовичи Ковельского района. Банда украинских националистов, переодетая в немецкие мундиры, требуя выдачи оружия, замучила отца и двух братьев Лесневских. — Март 1943 г. Загорцы, Дубненского района. Украинские националисты выкрали управляющего хозяйством, а, когда он убегал, палачи закололи его штыками, а затем прибили к земле, "чтоб не встал". - Март 1943 г. В околице Гуты Степанской Костопольского района украинские националисты обманом выкрали 18 польских девушек, которых после изнасилования поубивали. Тела девушек сложили в один ряд и на них положили ленту с надписью: "Так должны погибать ляшки (польки)". — Март 1943 г., село Мосты, Костопольского района Павел и Станислав Беднажи имели жен украинок. Оба были замучены украинскими националистами. Убили также жену одного. Вторая Наталка, спаслась. - Март 1943 г., село Банасовка, Луцкого района. Банда, украинских националистов замучила 24 поляка, их тела выбросили в колодец. — Март 1943 г., населенный пункт Антоновка, Сарненский район. Юзеф Эйсмонт поехал на мельницу. Владелец мельницы, украинец, предупредил его об опасности. Когда он возвращался с мельницы, на него напали украинские националисты, привязали к столбу, выковыряли глаза, а потом живого перерезали пилой. — 11 июля 1943 г., село Бискупичи, район Владимира Волынского Украинские националисты учинили массовое убийство, загнав жителей в школьное помещение. Тогда же зверски убили семью Владимира Яскулы. Палачи ворвались в хату, когда все спали. Топорами убили родителей, а пятерых детей положили рядом, обложили соломой из матрасов и подожгли. 11 июля 1943 г., населенный пункт Свойчев возле Владимира Волынского. Украинец Глембицкий убил свою жену польку, двух детей и родителей жены. 12 июля 1943 г.. колония Мария Воля возле Владимира Волынского Около 15.00 ее окружили украинские националисты и начали убивать поляков, используя огнестрельное оружие, топоры, вилы ножи, дрючки Погибло около 200 человек (45 семей). Часть людей, около 30 человек, бросили в коподец и там убивали их камнями. Кто убегал, того догоняли и убивали. Во время этой резни приказали украинцу Владиславу Дидуху убить жену польку и двух детей. Когда он не выполнил приказание, убили его и семью. Восемнадцать детей в возрасте от 3 до 12 лет, которые спрятались в поле, палачи переловили, посадили на телегу, завезли в село Чесный Крест и там всех поубивали, пробивали вилами, рубили топорами. Акцией руководил Квасницкий... — 30 августа 1943 г., польское село Куты Любомльского района. Ранним утром село окружили стрельцы УПА и украинские крестьяне главным образом из села Лесняки, и учинили массовую резню польского населения Убивали в хатах, во дворах, в стодолах, используя вилы, топоры. Павла Проньчука, поляка, который пытался защитить мать, положили на лавку, обрезали руки и ноги, оставив на мученическую смерть. — 30 августа 1943 г., польское село Острувки возле Любомля. Село окружили плотным кольцом. В село въехали украинские эмиссары, предлагая сложить оружие. Большинство мужчин собрались в школе, в которой их закрыли. Потом выводили по пять человек за сад, где их убивали ударом по голове и бросали в выкопанные ямы. Тела складывали слоями, пересыпая землей. Женщин и детей собрали в костеле, приказали им лечь на пол, после чего по очереди стреляли в голову. Погибли 483 человека, в том числе 146 детей.

TT : УПА
Если это случится признание УПА то раздел УКРАИНЫ будет нЕМИНУЕМ.

Володимир_Ант : ронам, надєждам, тарасамуа і прочім-посвячується. книга польського дослідника Євгеніуша Мєсіла Польские "банды УПА"
на сторінках польського незалежного історичного часопису "KARTA". для вашої зручності подаю російський переклад. http://www.hro.org/editions/karta/nr2/upa.htm

Ron : 2Євген
Я отвечу. Можно? 1.Они не отступили по двум причинам.а)Немцам они были просто не нужны,т.к. уже показали на что не на что,кроме резни мирных жителей не способны,что и подтвердил единственный бой "Галичины".б)Они были оставлены,как диверсионное формирование,для действий на коммуникациях наступающей советской армии.2.А им деваться было некуда.На них было столько преступлений,что сдаваться многим было просто нельзя. Тут не героизм,а безвыходная ситуация.Вон,в Чечне тоже еще некоторые воюют.Все,кто могли расчитывать на амеистию,уже сложили оружие.3.Поддержка мирного населения была. Только фундаментом ее были как ненависть к коммунистам,так и страх наказания от УПА,за неоказание им помощи.Когда НКВД начало действовать с той же жестокостью,что и УПА,поддержка населения резко пошла на убыль.4.Потому,что большинство жителей ЗУ испытывает зависть к тем,кого они называют москалями и,как следствие,огромный комплекс неполноценности. Поэтому на ЗУ любое удвлетворение этого комплекса,в частности прославление террористов,убивающих москалей,воспринимается очень позитивно.

Ron : 2Володимир_Ант
Скажите,в каком звании лидер УПА - Шухевич,служил в вермахте?

Володимир_Ант : роні, а що це міняє? яка різниця в якому званні - яка різниця - де служив Шухевич?
я хотів в тебе давніше про це запитати - яка різниця в цьому є для тебе?

Ron : 2Володимир_Ант
Я напомню в звании гауптмана.Вы хотите,чтобы я считал героем офицера вермахта?

Володимир_Ант : роні, від тебе ніхто нічого не вимагає. ти так й не відповів на запитання, яке ти завдаєш вже місяці підряд -
яка різниця для тебе, в якому званні був Шухевич в 1941 році? чи він мав мати звання капітана військ нквс?

Teddy Львів : СЛАВА УКРАЇНІ!!! Слава Героям УПА !!!
Вітаю воїнів безсмертної Армії - УПА!!! Ви у наших серцях, ваші подвиги приклад для нас.

Max Hastings : Рецензия на одноименную книгу [Absolute War: Soviet Russia in the Second World War] Криса Беллами [Chris Bellamy])
Если чего и не найдешь в истории русского народа - так это примеров умеренности. Веками он демонстрировал способность к крайностям, заставляющую нас, жителей Запада замирать - порой от восторга, порой от ужаса. Вторая мировая война стала апофеозом в обоих этих отношениях. С лета 1941 г. до высадки в Нормандии в 1944 г. британцы со стыдом осознавали, как мало их собственные вооруженные силы делают для разгрома нацизма. Их охватило восхищение стойкостью и героизмом русских. И восхищаться было чем. Но возможно восторг британских рабочих немного поумерился бы, если бы им стало известно, что сталинскими солдатами двигала не только любовь к матушке России, но и осознание того, что, стоит им дрогнуть в бою, их ждет расстрел по приказу собственного командования (такая судьба постигла как минимум 200000 красноармейцев). Те, кто попал в плен к немцам, становились оруэлловскими `нелицами`. В 1945 г. десятки тысяч военнопленных, выживших в нацистских лагерях, были расстреляны или отправлены в ГУЛАГ. На Западе без всякой меры проявляется сочувствие к судьбе казаков, воевавших на стороне Гитлера и выданных британцами Сталину - на верную смерть - в 1945 г. А теперь представьте себе, сколько русских военнопленных, сражавшихся за дело союзников, также было передано `своим` на погибель. Маршал Жуков - настоящее чудовище, как и большинство русских военачальников - предлагал расстреливать еще и семьи сдавшихся в плен, чтобы укрепить стойкость солдат, но даже Москва сочла, что это уж слишком. Когда маршал Рокоссовский, - Беллами считает его одним из лучших российских боевых генералов - угодивший в тюрьму в ходе сталинских чисток - был реабилитирован и назначен командующим армией, ему пришлось вставить стальные зубы. Его собственные были выбиты сталинскими палачами во время допросов; помимо этого, они молотком размозжили генералу пальцы на ногах. Это лишь одно из бесчисленных свидетельств о том, какие реки крови проливались в СССР еще задолго до гитлеровской агрессии в 1941 г. Возможно, только такой зверский диктаторский режим, как сталинский, и народ, настолько приученный к жестокости, как русский, мог одолеть Гитлера. И история этой борьбы - чтение отнюдь не для слабонервных.

Max Hastings : Рецензия на одноименную книгу [Absolute War: Soviet Russia in the Second World War] Криса Беллами [Chris Bellamy])
Многое из того, что позднее писалось об этом в самой России, представляло собой мифотворчество в чистом виде. В качестве примера Беллами приводит историю `28 панфиловцев` - памятник в честь их подвига в битве под Москвой в 1941 г. до сих пор стоит на окраине российской столицы. По официальной версии 28 героев отстояли занимаемый рубеж в бою с превосходящими силами противника, уничтожив 18 танков и десятки немцев. На самом деле, утверждает Беллами, эта история - полная ерунда. Еще в 1948 г. Москва выяснила, что один из 28 солдат, получивший звезду Героя Советского Союза, стал полицаем на оккупированной немцами территории. Однако государство слишком ценило возведенное им же гигантское здание политической пропаганды, чтобы позволить хоть чем-то его поколебать. Правда была надежно похоронена в архивах НКВД. Вплоть до сегодняшнего дня почти все достоверные труды об участии России в войне создаются на Западе. Пионером таких исследований в Британии стал Джон Эриксон (John Erickson), опубликовавший в 1975 г. книгу о действиях Красной Армии в ходе этого конфликта. Он получил необычайно широкий доступ к российским архивам и возможность побеседовать с дожившими до наших дней генералами. Однако некоторые из нас, его коллег, всегда считали, что научная ценность трудов Эриксона снижается из-за чрезмерного доверия автора к российским источникам. Так, в своей работе он отказался возложить ответственность за убийство более 4000 польских офицеров в Катыни на русских, хотя на Западе о том, что именно они виновны в этом преступлении, было известно с 1943 г.

Max Hastings : Рецензия на одноименную книгу [Absolute War: Soviet Russia in the Second World War] Криса Беллами [Chris Bellamy])
Как-то в разговоре со мной он заметил, что средний красноармеец по своим боевым качествам был выше солдата вермахта; это полная чушь. Русские превосходили противника числом; некоторые их военачальники отличались выдающимся полководческим дарованием. На тактическом уровне хорошо себя зарекомендовала их артиллерия и разведка; они умело действовали в ночных боях. Однако главной причиной их побед была почти безграничная готовность жертвовать людьми, которых бросали в бой, как пушечное мясо. В 1941-42 гг. Красная армия зачастую теряла по 15000 солдат в сутки. Таким образом, всего за неделю она могла понести такие же потери, как англо-канадские войска в ходе всей кампании 1944-45 гг. на северо-западе Европы. Беллами в свое время был аспирантом у Эриксона. Сейчас вышел в свет его новый нарративный труд по этому периоду, основанный на необычайно широком круге источников из московских архивов. Работа Беллами намного превосходит труды его бывшего научного руководителя; пожалуй, она останется лучшим описанием событий на Восточном фронте как минимум до тех пор, пока президент Путин не отменит недавно введенные ограничения на допуск иностранцев в архивы. Беллами не строит иллюзий относительно природы сталинского режима, и обладает скептическим складом ума, необходимым для анализа российской версии практически любых событий. Наибольшее внимание он уделяет первым двум годам войны. Событиям после триумфа под Сталинградом в начале 1943 г. посвящены лишь последние 130 страниц книги. Такой подход представляется разумным. О заключительном этапе войны в последние годы вышел ряд отличных работ - труд Энтони Бивора (Antony Beevor), например. Кроме того, после Сталинграда и победы под Курском в августе 1943 г. исход борьбы был фактически предрешен - гибель гитлеровской армии стала лишь вопросом времени.

Max Hastings : Рецензия на одноименную книгу [Absolute War: Soviet Russia in the Second World War] Криса Беллами [Chris Bellamy])
В Советском Союзе о помощи, оказанной Западом в годы войны, говорилось крайне неохотно. Сталина волновало прежде всего то, на что Америка и Британия отказывались пойти - открытие второго фронта на северо-западе Европы в 1942 или 1943 гг. По подсчетам Беллами, англо-американские поставки в 1944 г. составляли до 5% ресурсов, имевшихся в распоряжении России, а в 1943-44 гг. - до 10%. На случай, если вам эти цифры покажутся незначительными, он уточняет: возможно, без этой помощи Советский Союз вообще не смог бы уцелеть. Автор привлекает впечатляющий массив источников. Он прочел тысячи донесений НКВД - сталинского карательного органа. В частности, отмечает Беллами, во время блокады Ленинграда, унесшей миллион жизней, 226 человек были арестованы за каннибализм. В 1941-42 гг. командиров и простых солдат за неудачи на поле боя расстреливали массами. Автор описывает гротескные `судебные процедуры`, через которые им приходилось пройти, прежде чем оказаться перед расстрельной командой. Все доказательства, естественно, были лживы от начала до конца, но советская система требовала, чтобы даже самая вопиющая несправедливость совершалась с соблюдением положенных формальностей. В книге хватает леденящих душу деталей. Так, во время блокады Ленинграда 11-летняя девочка записывала в школьной тетрадке даты смерти всех своих родных, закончив перечень лаконичной фразой: `Осталась одна Таня`. Сама она тоже умерла годом позже. Пережить эту войну можно было лишь чудом.

Max Hastings : Рецензия на одноименную книгу [Absolute War: Soviet Russia in the Second World War] Криса Беллами [Chris Bellamy])
По некоторым вопросам я не могу согласиться с автором. Отдавая должное выдающемуся самопожертвованию русских женщин на фронте, он пишет: `Возможно, они оказывали на коллег-мужчин некоторое `цивилизующее` влияние`. Однако все российские ветераны, с которыми мне доводилось встречаться, напротив, с ужасом вспоминают о том, какой беспощадной сексуальной эксплуатации подвергались на фронте женщины - особенно со стороны старших офицеров. Не хватает книге и общих размышлений. Событийная канва происходившего описана мастерски, в ярких деталях, но автор мог бы к тому же попытаться разгадать главные загадки войны - прежде всего, почему русский народ сплотился вокруг своих неописуемо жестоких руководителей. Сталинская ложь торжествовала до последнего дня войны - в большом и малом. На знаменитом снимке, изображающем, как русский сержант водружает знамя над Рейхстагом в апреле 1945 г., на руке у солдата двое часов - каждый красноармеец в Германии старался обзавестись часами, отнимая их у немцев. Когда в Москве это заметили, `лишние` часы на фотографии заретушировали. Легенда о Великой Отечественной войне должна была оставаться незапятнанной - собственно, эту линию и сегодня продолжает Путин. Беллами внес ценнейший вклад в изучение участия России во Второй мировой войне, и будущие историки несомненно у него в долгу. Триумф сталинских армий действительно поражает, однако достигнут он был методами, которые не могут не заставить граждан западных демократических стран побледнеть от ужаса. Без России союзники не смогли бы одержать победу. Но реальная история войны, которую она вела, превращает банальности насчет `торжества свободы`, на которые были так щедры английские и американские политики в 1945 г., в настоящее посмешище.

Ron : 2Володимир_Ант
Не ответил? Хорошо,отвечу прямо:для меня то,что Шухевич,а также очень многие из УПА служили в вермахте,говорит о том,что они были близки фашистам идеологически и выполняли задачи,которые перед ними ставил фашистский 3-й Рейх. Для меня,равно как и для подавляющего большинства людей на Юго-Востоке,слуги нацистов,не могут быть героями.Мы защищали свои города от нацистов,а не встречали их хлебом-солью и доносами,где живут ереи,как вы на ЗУ. Надеюсь такой ответ вас устроит?

Володимир_Ант : Юрій КОВАЛЕНКО: «Я жалкую, що не воював в УПА»
Серед цікавих зустрічей, які подарувала мені доля останнім часом, особливо вирізняється знайомство з Юрієм Коваленком. У свої 80 літ Юрій Миколайович засипав мене економічними, культурними ідеями розвитку України. І вони у фахівця-архітектора були чіткими, виразними і надзвичайно привабливими. Про деякі з них я напишу нижче. © Іван ОЛЬХОВСЬКИЙ http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=562

Володимир_Ант : гаразд, орні, розкажи мені про своїх героїв
про "бальшинство людєй на юхо-вастокеє" ти мені бздури не плети.

Володимир_Ант : ні - така відповідь мене не влаштовує.. ти скільки років живеш на "юхе-вастокє"?
"золотого" вересня 1939 року багато люду ЗУ зустрічало хлібом-сіллю "визволителів", принаймні, так їм здавалось в перший день.. що ці "визволителі" за неповних два роки зробили, щоб ті ж самі люди, які вціліли від "визволителів" так зненавиділи їх?

Володимир_Ант : і ще таке, роні - я завважив, що ти дуже симпатизуєш коммі. а чи ти знаєш хто такий еріх кох?
(Koch, Erich, 19.6.1896 - 12.11.1986)

Ариман : Ron`y
"для меня то,что Шухевич,а также очень многие из УПА служили в вермахте,говорит о том,что они были близки фашистам..." А ну-ка, ну-ка, кто был близок к фашистам? Забыли, что СССР был до 1941 г. верным союзником гитлеровской Германии? Вот уж кто был близок идеологически и в прочих аспектах! Забыли о совместном параде в Бресте гестапо и НКВД? Родственные души... Да и сегодняшняя Россия государство, где фашисты имеют прописку и курируются силовыми ведомствами, т.е. государством. Недели не проходит, чтобы в РФ не убили какого-либо иностранца из расистских побуждений. Уж помалкивали бы в тряпочку, не России с ее жуткой кровавой историей преподносить другим народам уроки демократии и гуманизма.

Володимир_Ант : for ron vs love
Співробітництво комуністів з Німеччиною розпочалося з 1915 року за сприяння А. Парвуса (Гельфанда) та посередництва Я. Ганецького (Фюрстенберга) з ухвалення угоди між більшовицьким лідером Леніним (Бланком) і Німецьким генеральним штабом про «купівлю революції для Росії з метою її повалення». За цією угодою, більшовики, агітуючи російських солдатів скласти зброю, розвалили фронт проти Німеччини і, по суті, знищили російську армію. «Наше завдання, – переконував Ленін, – загальне озброєння народу та відміна постійної армії» (Ленін, ПЗТ, Т., 35. С.,40). ========================================================= «Знищення російської армії і крах царизму давало Берліну військову перемогу, а більшовикам необмежену владу. У цьому позиція Леніна збігалась з намірами німецького генерального штабу» (Ludendorf «Моя війна», 1914-1918», Вегlіn 1919 с.47). ========================================================= Знаменитий німецький історик і публіцист Едуард Бернштейн писав: «Уряд кайзера на вимогу німецького генерального штабу дозволив Леніну і його товаришам проїзд через Німеччину в Росію в запломбованих салон-вагонах з тим, щоб вони могли в Росії вести свою агітацію. Ленін і його представники отримали від уряду кайзера величезні суми грошей на ведення своєї революційної агітації... Понад п’ятдесят мільйонів золотих марок. Однією з умов цієї угоди було підписання більшовиками Брест-Литовського договору» (Д. Волкогонов «Ленін», кн.,1, с. 222). Після ратифікації ганебного миру Росія втрачала майже мільйон квадратних кілометрів, в тому числі Україну, Білорусь, Прибалтику, зобов’язана була знищити армію й флот, виплатити величезну контрибуцію. Німецькі війська, за згодою комуністів, стали скуповувати місто за містом, величезні території. (Д. Волкогонов «Ленін», кн.1, с.337-338). ========================================================= Уся «історія комунізму» пов’язана з намаганням «розпалити революцію або війну». Після перевороту комуно-сіоністи агітують за громадянську війну. Щоб посилити братовбивчу стихію, вони агітують за «необмежене насилля і терор», за «застосування насильства до людей» (Ленін В.І. ПЗТ, т.33. с.100); за «розстріл на місці», за «захоплення і розстріл заручників», за «масовий терор», за «розстріл без слідства і суду»; агітують «за поширення прав ВЧК на розправу» тощо (РЦХІДНІ, ф.17, оп.З, д.164. л.2). У 1922 році хворий Ленін наказує щойно призначеному Наркому юстиції Д. Курському: ,,Т. Курський! Треба поширити застосування розстрілу, суд повинен не замінювати терор, а обґрунтувати і узаконити його!» (Ленін В.І. ПЗТ. т.54, с. 189-190). ========================================================= З перших днів своєї влади комуно-сіоністи шукали причини, щоб «роздмухати пожежу світової війни», зробити весь світ червоним». Так «революціонізовували» Естонію, Литву, Латвію. Так вони намагалися «експортувати» революцію і громадянську війну до Польщі і Німеччини. Таким чином вони розв’язували конфлікти, братовбивчі війни і терор у багатьох країнах всього світу (В. Суворов. «Остання республіка»). ========================================================= Співпраця комуно-сіоністів з Німеччиною продовжувалась і стабільно росла впродовж 1918-1933 років. Так, 16 квітня 1922 року комуно-сіоністи уклали з Веймарською Німеччиною таємний Рапалльский договір, який передбачав відмову від взаємних претензій та дозволяв «економічне співробітництво у відродженні військового ударного потенціалу рейхсверу» (згодом – вермахту) у спеціально організованих спецшколах з підготовки льотчиків, штурманів, танкістів, інженерів хімічної зброї на території СРСР. Така співпраця комуно-сіоністів з Німеччиною продовжувалась і протягом 1934-1941 років не тільки постачанням сировинних ресурсів, а й допомогою фашистській Німеччині (наперекір Версальському договору) у відродженні військового потенціалу рейху. (А. Трубайчук «Брудершафт двох диктаторів», с.219-221). ========================================================= Свого часу комуно-сіоністи з ініціативи Леніна допомогли прийти до влади фашистському лідеру в Італії Беніто Муссоліні. Використовуючи Комуністичний Інтернаціонал, вони заборонили італійським соціалістам об’єднуватися з лібералами і, таким чином, допомогли фашистам отримати необхідну кількість голосів. На червневих виборах 1932 року гітлерівська НСНРД зібрала 13,7 мільйона голосів виборців або 37 відсотків від усіх голосуючих. Однак шостого листопада 1932 року гітлерівці вже втратили два мільйони голосів тоді, як німецькі комуно-сіоністи здобули шість мільйонів. ======================================================== У своєму щоденнику Йозеф Геббельс 7-10-го листопада писав: «В партії – панічний настрій, тяжка депресія, Гітлер готовий до самогубства!». ========================================================= Однак комуно-сіоністи СРСР врятували Гітлера. Вони наказали німецьким комуністам віддати свої голоси на підтримку гітлерівських націонал-соціалістів. Так, жертвуючи лідерами німецької компартії, радянські комуно-сіоністи привели до влади фашиста Адольфа Гітлера. ======================================================== У 30-ті роки комуністи, ігноруючи Версальський договір, навчали німецьких пілотів, танкістів, офіцерів військовій справі під Ленінградом, під Москвою, під Липецьком і Воронежем та в інших спеціальних військових школах. Комуністи навчали військовій справі офіцерів вермахту, які складуть основний кістяк гітлерівських армій у Другій світовій війні. ========================================================= Саме комуно-сіоністи, всупереч Версальському договору, допомогли гітлерівцям відбудувати військові заводи, допомогли фашистам озброїтись танками, літаками, гарматами. Вони постачали Німеччину залізом і нікелем для виготовлення броні, міддю, вугіллям, нафтою, бензином, іншими стратегічними матеріалами, необхідними для ведення війни. Постачали майбутнього ворога до дня його нападу. ========================================================= Злочини комуно-сіоністів проти селянства були найкривавішими. На чолі з Леніним-Бланком, Зинов’євим-Апфельбаумом, Каменєвим-Розенфельдом, Лазарем Кагановичем, В. Менжинським, Ягодою місцеві сіоністські душогуби не лише репресували, розстрілювали, будували концтабори, вони були першими творцями всіх голодоморів, завдяки яким знищили найпродуктивніші селянські господарства, десятки мільйонів селян, їхніх жінок і дітей (А.Трубайчук, «Брудершафт двох диктаторів», с. 104, 105, 129). ========================================================= У найлютіший голод 1933 року, коли померла майже третина українських селян, комуно-сіоністи вивезли за кордон 10 мільйонів центнерів зерна, а близько двох мільйонів центнерів зерна відправили за демпінговими цінами у фашистську Німеччину. У підписаному договорі з гітлерівською Німеччиною на 1936 рік ці поставки мали збільшитися ще на 30 відсотків (ЦСУ Щорічний випуск по нар. госп. СРСР 1935р. М. 1936, с.222). ========================================================= Знищуючи українських селян, комуно-сіоністи завозили в Україну мільйони росіян. А мільйони молодих українців депортували на північ, Далекий Схід, у Казахстан, Середню Азію. Колгоспну систему (як і пропонував К. Маркс) комуно-сіоністи будували на кріпацтві: селян позбавили паспортів та заборонили виїжджати із села (Д. Волкогонов, «Ленін», кн.2, с.162-165). У роки громадянської війни, під час так званої колективізації, за часів «сталінських» репресій до війни і після неї, аж до смерті Сталіна і навіть після його смерті комуно-сіоністи постійно вели війну зі слов’янськими народами. Саме «молоді євреї-комісари» розстрілювали і мордували в концтаборах не тільки чоловіків, але й дітей, жінок і стариків (Д. Волкогонов). 23-го серпня 1939 року в Кремлі комуно-сіоністи підписали таємний договір з фашистською Німеччиною, так званий «Пакт Молотова-Ріббентропа» «про розподіл сфер впливу», а також «секретні протоколи» і карту «про розподіл Польщі та інших країн Західної Європи» між комуно-сіоністською Росією та фашистською Німеччиною (АПРФ. Окрема папка. № П-13/144 від 5-го березня 1940р. Л.1-10). Цим таємним договором з Гітлером комуно-сіоністи надали офіційний привід для початку Другої світової війни. (Д. Волкогонов, «Сім вождів», кн.ІІ, с.426). ========================================================= А вже 1-го і 17-го вересня 1939 року війська союзних армій (фашистів і комуністів) роздирають і ділять незалежну Польщу. Саме розподілом Польщі у вересні 1939 року комуно-сіоністи і фашисти розпочали загарбницьку Другу світову війну. Знищили державу, котра відділяла їх від гітлерівської Німеччини. Вони домагалися і отримали спільний кордон з потенційним агресором. Надали йому можливість раптового нападу на нас (А. Трубайчук, «Брудершафт двох диктаторів», с.250-255). ========================================================= Спільними зусиллями доконавши польську армію, вермахт і Червона Армія учинили свято. З нагоди повної перемоги було влаштовано низку спільних парадів, котрі очолили однокашники по Липецькій спецшколі Г. Гудеріан та комбриг С. Кривошеїн. Підписано договір про «дружбу і кордон», зобов’язання «про видачу спільних ворогів» та про «надання таємної інформації». Спільною домовленістю було визнано «непридатними» 650 тисяч євреїв, 1200 тисяч поляків. Півтора мільйона з них було пограбовано як «буржуїв» та відправлено до Сибіру. За поляками та євреями в таких же товарняках відправили туди ж 1,5 мільйона українців та 1,2 мільйона «братів-білорусів». Особливо нещадно комуно-сіоністи розправлялися з елітою «братніх народів». СС, гестапо та НКВС плідно співпрацювали в нищенні будь-яких потенційних лідерів. Тож слов’ян було знищено вдесятеро більше, ніж євреїв. (Там само, А. Трубайчук, «Брудершафт двох диктаторів»). ========================================================= У жовтні 1939 року комуно-сіоністи скуповують (згідно з «Пактом Молотова-Ріббентропа» про «розподіл сфер впливу») незалежні держави: Литву, Естонію, Латвію. На початку листопада 1939 року вони (згідно з тим же «Пактом») нападають на Фінляндію. У результаті цієї агресії фіни втратили близько 23 тисяч військовослужбовців. Червона Армія завдяки бездарному і безвідповідальному комуно-сіоністському керівництву втратила вдесятеро більше (Д. Волкогонов, «Сталін», кн.ІІ, с.41-42). ========================================================= Ставлячи за мету завоювання всього Світу, комуно-сіоністи «не зупинялись ні перед якими жертвами». У 1939 році знову введені в практику колись започатковані Л. Троцьким заградотряди НКВС, штрафні роти і трибунали (В. Суворов «Ледокол», с.65). ========================================================= Тільки за 1941-1942 роки військовими трибуналами фронтів і армій було засуджено до розстрілу 157592 військовослужбовці (Гриф таємності знято. Москва,1993, с.140). І це лише офіційні свідчення. А скільки було розстріляно без розгляду справ і суду на полі бою сіоністськими катами-комісарами із заградотрядів!? Внаслідок такого злочинного ставлення комуно-сіоністів до військовослужбовців власних військових формувань тільки в 1941 році Червона Армія втратила убитими і такими, що пропали безвісти, понад п’ять мільйонів солдатів і офіцерів. І стільки ж залишила на окупованій ворогом території (ВІЖ, 1992, № 2, с.23). (В. Суворов, «Тінь перемоги», с.144-145). ========================================================= Жоден полководець світу, жоден керівник держави таких злочинів, які творили комуно-сіоністи, дозволити собі не міг. ========================================================= Ось як ставились до своїх солдатів німецькі генерали (Хайнц Хьоне, «Чорний орден СС». Москва. «Олма-Пресс». 2003р. С.396): «Коли командир дивізії «Мертва голова» доповів, що бойове завдання виконано, незважаючи на великі втрати, генерал Еріх Хепнер з обуренням вигукнув: «Так це ж характерне мислення м’ясника і навіть ката!» Для комуно-сіоністів людські втрати – це норма поведінки й моралі. В останні роки війни за наказом з Москви партизанські загони Ковпака, Сабурова, Федорова та інших ватажків, уникаючи збройних сутичок з фашистами, «відступали» на правобережну і Західну Україну. Там вони розпочали війну з українськими селянами. З доповідей Хрущова, Строкача, Бегми, Коротченка, Федорова. Ковпака, Шитова, Сабурова, Соколова, Мартинова, Старинова, Тимофєєва, Бородачова та інших командирів і комісарів відомо, що так звані партизани разом із спецзагонами НКВС брали участь в облавах на села. Не щадили навіть дітей. Цілими селами (в чому зловили) грузили в «телятники» і везли без води і хліба (іноді впродовж кількох тижнів) на Сибір, на Колиму, на Сахалін або Магадан (В. Сергійчук, «Десять буремних літ» Нові документи і матеріали з «Архівів КДБ»). ========================================================= Свідчить генерал КДБ Д. Волкогонов: «Доїжджала половина нещасних... З тих, хто доїхав, тільки половина виживала у перший рік...» (Д. Волкогонов, «Ленін», кн.І, с.427-429; кн.ІІ, с.169-171). ========================================================= Розрекламований брехливою комуно-сіоністською пропагандою, як «герой», – знаменитий радянський розвідник М. Кузнецов, виконуючи теракти над німецькими офіцерами, підкидав фашистській розвідці фальшиві свідчення, нібито ті вбивства здійснені українськими націонал-патріотами. Як свідчать радянські та німецькі архіви, за тими фальшивими доносами-провокаціями, німці розстрілювали не винних ні в чому людей: лікарів, вчителів, селян... На совісті комуно-сіоністського провокатора-терориста тисячі смертей невинних українських громадян. (Д. Волкогонов, «Сім вождів»). ========================================================= Ще одна «героїня», розрекламована брехливою комуністичною пропагандою, – Зоя Космодем’янська. Згідно з комуністичною брехнею, вона нібито «убивала фашистів». Насправді, в загоні з кількох сотень комсомольців-призовників за наказом радянських спецслужб (наказ № 0428 від 17-го листопада 1941 року, ДАМО, ф.3, оп.11556, д.5, л.51), вона палила по обидві сторони дороги на Москву селянські хати. В умовах лютої зими 1941року десятки тисяч селян зі своїми дітьми були приречені комуно-сіоністами на невідворотну смерть. (Там само). ========================================================= Навіть після Другої світової війни комуно-сіоністи не припиняли терор і провокації проти власного народу. Наприклад, з довідки, поданої Сталіну 20-го червня 1945 року, дізнаємось, що лише в західних областях України було задіяно 156 спецзагонів і спецгруп НКВС СРСР, котрі під виглядом вояків ОУН-УПА здійснювали провокаційні рейди, вбивства мирних людей тих областей. Крім спецзагонів, в західних областях України «працювали» 176 резидентів, 11906 агентів і 9843 інформатори НКВС СРСР. Подібні спецслужби були і в НКГБ («Спецоперации советских спецслужб», Москва, 2004, с. 124-142). ========================================================= Як свідчать архіви, в 1945-1946 роках проти українських патріотів було задіяно 20 тисяч вояків НКВС, 18 тисяч спецбійців винищувальних батальйонів; 26 тисяч бійців содєствія. Крім того, 140 оперпрацівників НКДБ, 760 оперпрацівників та 260 курсантів шкіл НКВС (Там само, с.125). ========================================================= Як свідчить доповідь міністра внутрішніх справ СРСР, С. Круглова, «Тільки за березень 1946 року в Західній Україні ліквідовано 8360 душ «українських буржуазних націоналістів», включаючи дітей (ДАРФ, ф.9401, оп.2, д.235, л.27-35), Д. Волкогонов, «Сім вождів», кн.І, с.276). ========================================================= Щоб якось зменшити невдоволення і спротив українців окупаційній владі, у 1946-1947 роках комуно-сіоністське керівництво у Москві знову організовує терор голодом. Як і в 20-ті та 30-ті роки, так і в 1946-1947 роках найбільше число жертв, замучених голодною смертю (понад п’ять мільйонів людей) було в Україні. ========================================================= За свідченням (Д. Волкогонов «Сім вождів», кн.1, с.394 і кн.2, с.349; В. Суворова, «Тінь перемоги», с.353-376): «14 вересня 1954 року о 9 годині 53 хвилини на висоті 350 метрів, над головами 60-ти тисяч молодих здорових своїх солдатів і офіцерів; над головами кількох десятків тисяч жителів Оренбурзької (тоді – Чкаловської) області; над тисячами голів коней, корів, овець, і верблюдів на Тоцькому полігоні здійснено ядерний вибух, щоб побачити, як перенесуть його тварини, люди, техніка... Більшої жорстокості і більшого дикунства годі придумати! Цей звірячий «експеримент було задумано і здійснено (за згодою московського комуно-сіоністського керівництва КПРС) Маршала, чотириразового Героя Радянського Союзу Г. Жукова», («Сім вождів», «Тінь перемоги»). ========================================================= «Фашисти проводили злочинні експерименти над людьми, але не в таких масштабах... Гітлерівці для експериментів використовували людей, котрих вважали ворогами. Комуно-сіоністське керівництво в Москві і маршал Радянського Союзу Г. Жуков для здійснення своїх злочинних експериментів використовували своїх». (В. Суворов «Тінь перемоги» с.375). ========================================================= Багато гнівних коментарів у світовій історичній літературі сказано про розправу Гітлера над «друзякою» Ернстом Рьомом та його прибічниками. Дні 30 червня – 2 липня 1934 року увійшли в історію під назвою «ночей довгих багнетів», коли було вбито «без суду і слідства» 83 опоненти (Хайнц Хьоне, «Чорний орден СС», с. 127). Це був злочин. Але масштаби гітлерівської розправи незрівнянні з братовбивчою бойнею, яку організували ленінські комуно-сіоністи над колишніми однопартійцями, меншовиками, есерами, над усіма «інакомислячими». Жертвами комуно-сіоністських розправ стали десятки мільйонів невинних громадян. Росія – не Німеччина! Тут свої критерії, свої закони. Несумісні з мораллю. У гонитві за світовим пануванням комуно-сіоністи розвалили свою «імперію зла». Розвалюючи свою імперію наприкінці 80-х років XX століття, вони в черговий раз пограбували весь народ, коли вивезли за кордон і заховали на своїх таємних рахунках в банках різних країн світу валюту, золото, коштовності, мистецькі цінності тощо. Не погребували навіть трудовими заощадженнями громадян. ========================================================= © Георгій БІЛИЙ м. Харків 26-31 липня 2007 р. http://ukrgazeta.plus.org.ua/article.php?ida=1562

Ron : 2Володимир_Ант
Наши герои - защитники Одессы и Севастополя. Одесса,город,где я живу первой удостоилась звания города-героя,за то,что на протяжении месяцев сдерживала в несколько раз превосходящие силы твоих любимцев со свастикой. И многие из них нашли тут могилу. Причем с огромным дефицитом воды,по пол-ведра на человека в жаркий летний день.И почти без авиации. А в это время Шухевич и другие твои герои вытаскивали из постелей еврейских женщин и детей,чтобы убить их за то,что они жиды... Я начал симпатизировать омми только год назад,когда увидел,что они не изменяли своим предвыборным лозунгам,как Мороз,не подписывали с оранжами универсалов,как ПР,не принимали вместе с идеологическим противником,выгодные противникам законы,как БЮТ - закон о кабмине с ПР,не получали взятки ,как НУ.Комми - единственные,кто делал в Раде то,что обещал своим избирателям.Поэтому Комми и получили почти вдвое больше голосов,чем в прошлый раз.А про людей на Юго-Востоке... Приедь и пройди по улицам Одессы,Севастополя,Донецка,Николаева... Поспрашивай.

Ron : 2Володимир_Ант
Родился в Пруссии. В 1922 вступил в НСДАП. С 1933 — гауляйтер Восточной Пруссии. Известен своей жестокостью; в нацистских кругах получил прозвище «второй Сталин». Министр оккупированных территорий на Востоке Альфред Розенберг рекомендовал Коха на должность рейхскомиссара России, однако по распоряжению Гитлера он был в конце августа 1941 назначен рейхскомиссаром Украины, занимал эту должность до конца 1944.тавили бы говорить по немецки. Но нам не нужны ни русские, ни украинцы, ни поляки. Нам нужны плодородные земли.» (см. Д.Медведев, Сильные духом). Столицей Рейхскомиссариата вместо Киева выбрал город Ровно. Уничтожил около 4 млн жителей Украины, ещё более 2,5 млн чел. были депортированы в Германию как «остарбайтеры», было вывезено в Германию большое количество памятников культуры. После поражения Германии жил инкогнито в британской зоне оккупации. В 1949 был разоблачён и выдан польскому правительству. После десятилетнего процесса осуждён к смертной казни в 1959, однако приговор так и не был выполнен, якобы из-за его слабого состояния здоровья. Его правление на Украине отличалось исключительной жестокостью. Он считал, что Украина — территориальное, а не национальное понятие

Володимир_Ант : ну-ну, роне - про оце "А в это время Шухевич и другие твои герои вытаскивали из постелей еврейских женщин и детей,чтобы убить их за то,что они жиды.."
давай все ж детальніше - бо це називається згідно ККУ - "розпалювання міжнаціональної ворожнечі" про коха ти так й не сказав - не чув хіба ким був еріх кох?

Ron : 2Ариман
Я где-то писал,что симпатизирую СССР? Или если считаешь карателя-офицера вермахта - мразью,то уже по-дефолту поддерживаешь СССР? По поводу Российских скинов и их поддержки гос-м,странно,а я думал,что это поддерживаемые Западом демократы Каспаров,Касьянов и прочая тусовка,ходили на марши несогласных,вместе со скинами Лимонова...

Володимир_Ант : а це ти ніколи не читав?
Після поразки Німеччини перебував інкогніто у британській зоні окупації. У 1949 його виявлено і передано польському уряду для суду за злочини, які скоїв як гауляйтер Східної Прусії. Під час судової розправи заявляв про свої симпатії до Радянського Союзу, ставив собі за заслугу, що протидіяв планам А. Розенберга утвердити на окупованій території українську державу. Після десятилітнього зволікання був засуджений до страти у 1959, хоч вирок не було виконано з огляду ніби-то через слабке здоров`я К. За інформацію польських дисидентських джерел, утримувався у польській тюрмі Барчево у винятково гуманних умовах -користувався телевізором, одержував журнали і медикаменти із Заходу тощо. Уряди УРСР та СРСР ніколи не домагалися його видачі для суду за злочини, які він скоїв як рейхскомісар в Україні. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%85_%D0%95%D1%80%D1%96%D1%85

Ron : 2Володимир_Ант
Разжиганием межнациональной розни - это заявления оранжей,которым мы тут обсуждаем.Это памятники Шухевичу,Бандере,Петлюре...

Ron : 2Володимир_Ант
Читал.Говорить он мог все,но вот что делал: Уничтожил около 4 млн жителей Украины, ещё более 2,5 млн чел. были депортированы в Германию как «остарбайтеры», было вывезено в Германию большое количество памятников культуры. http://ru.wikipedia.org/wiki/Эрих_Кох

Володимир_Ант : а ти ніколи не задумувався чом його так і не стратили
не зважаючи на те, що він "Уничтожил около 4 млн жителей Украины" - майже сам зробив Україні ще один Холокост? не стратила комуністична Польща і уряд СССР не вимагав його видачі від Польщі?

Володимир_Ант : от зараз трохи промий очі на своїх симпатиків/рочків то тобі скільки?
Чільний німецький комуніст Еріх Кох, як і багато інших німецьких комуністів, після 1933 року перейшов до фашистів. Сподіваюсь, багатьом він відомий як соратник Гітлера і кат українського народу. Другий соратник Гітлера Герман Герінг сказав: «З комуніста завжди вийде добрий фашист, а з демократа – ніколи».

Володимир_Ант : роні, поясни мені - чому твої симпатики сприяли приходу до влади Мусоліні і Гітлера? адже без Росії ці два "вожді" ніколи б не змогли стати тим, ким вони стали
Свого часу комуі з ініціативи Леніна допомогли прийти до влади фашистському лідеру в Італії Беніто Муссоліні. Використовуючи Комуністичний Інтернаціонал, вони заборонили італійським соціалістам об’єднуватися з лібералами і, таким чином, допомогли фашистам отримати необхідну кількість голосів. На червневих виборах 1932 року гітлерівська НСНРД зібрала 13,7 мільйона голосів виборців або 37 відсотків від усіх голосуючих. Однак шостого листопада 1932 року гітлерівці вже втратили два мільйони голосів тоді, як німецькі комуно-сіоністи здобули шість мільйонів. ======================================================== У своєму щоденнику Йозеф Геббельс 7-10-го листопада писав: «В партії – панічний настрій, тяжка депресія, Гітлер готовий до самогубства!». ========================================================= Однак комуі СРСР врятували Гітлера. Вони наказали німецьким комуністам віддати свої голоси на підтримку гітлерівських націонал-соціалістів. Так, жертвуючи лідерами німецької компартії, радянські комуно-сіоністи привели до влади фашиста Адольфа Гітлера. ======================================================== У 30-ті роки комуністи, ігноруючи Версальський договір, навчали німецьких пілотів, танкістів, офіцерів військовій справі під Ленінградом, під Москвою, під Липецьком і Воронежем та в інших спеціальних військових школах. Комуністи навчали військовій справі офіцерів вермахту, які складуть основний кістяк гітлерівських армій у Другій світовій війні. ========================================================= Саме коммі, всупереч Версальському договору, допомогли гітлерівцям відбудувати військові заводи, допомогли фашистам озброїтись танками, літаками, гарматами. Вони постачали Німеччину залізом і нікелем для виготовлення броні, міддю, вугіллям, нафтою, бензином, іншими стратегічними матеріалами, необхідними для ведення війни. Постачали майбутнього ворога до дня його нападу.

Ron : 2Володимир_Ант
Ты считаешь,что Кох - работал на СССР? Напиши диссертацию,тебе нобелевку дадут. А ты в курсе,что у Гитлера были еврейские корни? Это ему Мировой сионизм дал задание евреев уничтожить... Это тебе еще одна тема для диссертации.

Володимир_Ант : ти ж так ненавидиш все українське - чому ти живеш серед цих клятих українців? от, ти пишеш, що ти одесит - тобі відомо скільки українських шкіл було в Одесі до війни?
й що ти знаєш про Петлюру?

Володимир_Ант : дитинко - ти мені відкриваєш очі - ти знаєш, без тебе я б й не знав нічого про шікельгрубера й про айхмана )))
.

Володимир_Ант : ЕРІК КОХ - АГЕНТ РАДЯНСЬКИХ СПЕЦСЛУЖБ?
ЕРІХ ЧЕРВОНИЙ І ДРУГИЙ СТАЛІН ========================================================= Життя Еріха Коха – між двома віхами-датами: 19 липня 1896-го і 12 листопада 1986 років. Відомо, що здобув комерційну освіту, був солдатом під час Першої світової війни. „Він у молодості захоплювався комуністичними ідеями, - констатує Віктор Суворов (Володимир Різун, одним із місць служби якого ще у чині радянського офіцера було Рівне). – Еріх Кох фактично стане другою людиною в німецькій компартії”. Подібно висловлюється й російський історик Григорій Набойщиков: „Еріх Кох – своєрідна фігура в оточенні фюрера. Аналізуючи його біографію, дуже важко позбутися деяких аналогій. Наприклад, під час бурхливої молодості Кох притримувався вкрай радикальних поглядів, тісно співпрацював із німецькими соціал-демократами”. Однак 1922-го він уже перебуватиме в лавах Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії, невдовзі заприятелює із самим Адольфом Гітлером. Та, ставши гауляйтером й оберпрезидентом Східної Пруссії, він за свої ліворадикальні, прокомуністичні погляди отримав прізвисько Еріх Червоний, до якого в роки Другої світової додалося ще одне – Другий Сталін. ========================================================= У вересні 1941-го, виступаючи у Рівному перед керівництвом створеного 29 серпня Рейхскомісаріату, він буде цинічно відвертим: „Наше завдання полягає в тому, щоб вилучити з України все, до чого дійдуть наші руки... Від вас я чекаю найсуворішого ставлення до місцевого населення”. А 20 лютого 1943 року в інструкції, коли вже споруджувався бункер для рейхсканцлера (із системою підземних ходів), він нагадував: „Основним правилом поведінки з українцями я поставив вимогу: суворість і справедливість”. Під час німецької окупації Еріх Кох мав фактично президентські повноваження. І в Україні, де за особистою вказівкою Адольфа Гітлера отримав посаду рейхскомісара, і в Східній Пруссії, де в Кенігсбергу був господарем апартаментів гауляйтера. А нині в кабінеті Еріха Коха – експозиція іконопису, де є й однин із найдревніших образів Богоматері. На варті цього палацу – старі клени і туї. Тут, у колись стольному Рівному, де перебувала найвища влада Рейхскомісаріату Україна, пізніше проводив наради Микита Хрущов, наказуючи вішати всіх, кого запідозрили у зв‘язках з українським націоналістичним рухом. Та всіх україноенависників усе-таки перевершив Еріх Кох, який не просто відкидав ідею Альфреда Ро-зенберга про доцільність існування Української держави під протекторатом Німеччини. Він зробив усе, аби спровокувати міжнаціональні конфлікти, перетворити життя мешканців нашої країни у тотальне пекло. Тому небезпідставно Віктор Ющенко писав своєму польському другові Адаму Міхніку: „Умови окупаційного режиму були особливо жорстокі в Рейхскомісаріаті Україна, яким керував Еріх Кох – брунатний кат України”. ======================================================== КУЗНЕЦОВ ПРОСИВ У КОХА БЛАГОСЛОВЕННЯ НА ШЛЮБ ========================================================= Але незадоволення політикою, яку втілював у життя рейхскомісар, висловлювали навіть німецькі структури. Отто Бройтігам 11 січня 1941 року в листі, адресованому Управлінню загальної політики, зазначить: „Мета – спокій та порядок у тилу військ і забезпечення безпеки постачання – на Волині не досягнута абсолютно”. Складалося враження, що критичну ситуацію намагався ускладнити сам Кох, який відповідав за певну стабільність на окупованій території. ========================================================= Відповіддю на букет запитань щодо цієї персони може стати книга австрійця Хуго Манфреда Беєра „Туз Москви у боротьбі розвідок”. У ній він стверджує, що Еріха Коха (щонайпізніше 1943 року) завербували радянські спецслужби. Таке ж переконання висловив Степан Мудрик (Мечник), який очолював Службу безпеки Організації українських націоналістів. ========================================================= Один із промовистих фактів – зустріч Еріха Коха з Миколою Кузнецовим, що відбулася 25 травня 1943 року. Радянський розвідник з документами Пауля Зіберта прийде до рейхскомісара разом із Валентиною Довгер, яка працювала в бюро перепусток (у цьому будинку, що поряд з нинішнім краєзнавчим музеєм, - банківська установа), аби просити благословення на шлюб. За однією з версій радянських історіографів, „невловимий месник” не вистрелив у Коха тому, що той обмовився про планування наступальної операції під Курськом, а Кузнецов вирішив доповісти про це в Москву. Наївно вірити, начебто рейхскомісарові України могли довірити таку конфіденційну інформацію, якою він так легко поділиться з якимось офіцером. ========================================================= „Якщо взяти до уваги всі вдалі розправи М.І. Кузнецова над гітлерівськими бонзами, видається сумнівним те, що, перебуваючи в кабінеті у Коха, Кузнецов не вбив цього ката, - вважає російський історик Григорій Набойщиков („Невское время”). – Важко відокремитися від думки, що між М. Кузнецовим і Е. Кохом були якісь неформальні стосунки”. Крапки над „і” могла б розставити справа Миколи Кузнецова, яку КДБ передав російській ФСБ. Але її буде розсекречено лише 2025 року. ========================================================= “ЗАЯВЛЯВ ПРО СВОЇ СИМПАТІЇ ДО РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ” ======================================================== 20 листопада 1945-го в Нюрнберзі на лаві підсудних сидітимуть Герінг, Ріббентроп, Борман… Але Коха серед них не буде. Начебто його наполегливо розшукуватимуть контррозвідники, але екс-рейхскомісару вдавалося десь переховуватися. „Наприкінці сорокових років Еріха Коха несподівано виявили в радянській зоні окупації у Німеччині”, - констатує Григорій Набойщиков. Дехто вважає, що цією зоною була англійсьа. Якщо й так, то дивно, чому злочинця, на совісті якого смерті мільйонів українців, громадян Радянського Союзу, не судитимуть в СРСР. ========================================================= Процес відбудеться у Польщі, яка тоді була цілком контрольована Кремлем. Еріх Кох, як засвідчує електронна „Вікіпедія”, „під час судової розправи заявляв про свої симпатії до Радянського Союзу, ставив собі за заслугу, що протидіяв планам А. Ро-зенберга утвердити на окупованій території Українську державу”. 1959 року, під час нового засідання, йому таки оголосять вирок - смертна кара. Але Еріха Коха ніхто не розстрілюватиме. ======================================================== Він доживатиме віку в містечку Барчево, що на північ від Ольштина. Польські дисиденти оприлюднюватимуть інформацію, що ката України утримуватимуть у винятково гуманних умовах. Камера стане радше не місцем ув‘язнення, а прихистком від можливої розправи. Утім цю простору кімнату з кольоровим телевізором, бібліотекою (дозволяли нечувану розкіш – отримувати західну періодику) важкувато й назвати камерою. За що так віддячували катові України, який під наглядом лікарів спокійно відійде в інший світ на дев‘яносто першому році життя?.. Мовчать нерозтаємничені архівні справи, мовчать стіни колишнього рейхскомісаріату в Рівному, де Еріх Кох розкручував пекельний смертоносний маховик. ========================================================= © Віктор ВЕРБИЧ http://www.simya.com.ua/articles/3/3912/

Ron : 2Володимир_Ант
Честно говоря,я уже начал заниматься этим вопросом. Мне 24 года. У меня два высших образования экономическое и математическое.И стаж уже более 5 лет.Если Украине не нужны специалисты,а важно унизить всех,чьи предки сражались с фашистами за свою свободу,то я найду себе работу в другой стране.Обрати внимание,я не оскорбляю тебя,мне все равно,что ты думаешь.Но,придет день и терпение людей на Юго-Востоке лопнет.Тогда прольется кровь и Украина исчезнет.И ты и тебе подобные,делают все,чтобы этот день приблизить.

TapacUA : ТарасUA : ***
дурік, не використовуй моє ім`я.. позориш мене перед Україною своєю дурістю.. Cлава героям УПА!

Володимир_Ант : хлопчику - в мене молодший син - твій ровесник. а щодо "аскарблєній" - так ти перший мене й оскорбляєш - своїм незнанням історії народу
серед якого тобі довелося жити. їдь куди-хочеш - на всі 4-ри сторони - гадаєш, що крім Росії тобі не доведеться вивчати мову? а стосовно твоїх "двух вистчіх абразаваній" - засунь десь ті дипломи .. бо як на мене - ти навіть на птушника не тягнеш.. вундеркінд знайшовся.. я б міг тобі посприяти поїхати десь у світ й слово замовити - але ж з таким "єрудитом" потім раки пекти доведеться - кого порадив )))

Володимир_Ант : а ось стосовно твого "что у Гитлера были еврейские корни" ти мене зацікавив - ану давай на-гора що знаєш )))
.а потім я тобі ще дещо таке покажу.. на базі того, поломавши трішки голову, можна не те що нобля заслужити - лише моссад дістане )))

Володимир_Ант : "Мне 24 года. У меня два высших образования экономическое и математическое.И стаж уже более 5 лет"
отже - 24-5=19-10=9 років. це ж ти у 9-ть років закінчив школу й поступив у ВНЗ? похвально..

Ron : 2Володимир_Ант
Последипломное образование - 2 года. Итого 7 лет.Стаж я получал с 3-го курса. О истории спорить с тобой глупо,поскольку к объескивной оценке,ты - не способен. Ты фанатик из тех,что пусть ты умрешь,но москаль поранится.Спорить с тобой то же,что сс мусульманами - фанатиками,о вреде джихада.

TapacUA : Ron : 24-5=19-10=9 років. це ж ти у 9-ть років закінчив школу
"матєматіческоє образованіє" ..хахахаха

Ron : 2TapacUA
Вы тоже того? С 7-ми лет в школу. Закончил в 17 и поступил в ВУЗ. В 22 закончил ВУЗ и сразу пошел на 2-е образование. в 24 - этим летом получил диплом. Что еще вас интересует.

TapacUA : Ron :
ти не відчуває любові до України.. ти є совєтскій продукт, ти є один з тих слабших який піддався під вплив "отєчества лєніна".. а у сильних залишився Український дух, яких відроджується знов, і свідчить цьому перемога помаранчевих на виборах.

Євген : УПА
Шановний, Ron, ваша відповідь, надзвичайно, цікава, але все ж таки не переконлива. 1) Навіть, якщо німцям УПА не було потрібне, в 1944 р. вони самі почали входити в агонію і вже не мали можливостей нікого примусити залишитися для диверсійної діяльності (що потім неможливо буде проконтролювати). Тому, якщо УПА залишилося, то тільки з власної волі, інакше вони би просто розформувалися і утікли в треті країни для переховування, як це зробили нацистські злочинці, багатьох з яких так і не вдалося знайти. Таким чином, врятувавши своє життя. Вони ж залишилися в Україні, очевидно свідомо вибравши смерть і ще провоювавши 15 років. 2) НКВД завжди було жорстоким, найбільш же в 1930 рр., коли його очолював Єжов. 3) Підтримка населення була надзвичайно сильною і тривалою та не швидко пішла на спад. Свідченням цього є 16 років протистояння УПА, срок дуже довгий, це в 4 рази довше чим тривала Велика Вітчизняна війна. Такий період залякуванням населення не змусиш підтримувати, та ще при постійній протидії переважаючих сил противника. 4) Мені дуже симпатичний ваш тип мислення, але ствердження про комплекс неповноцінності, ненависть та заздрість західних українців до росіян не відповідає дійсності і є стеоретипом шовіністичної пропаганди, який ви чомусь сприйняли на віру, критично не осмисливши. Особисто, я киянин, але неодноразово бував в західній України, та спілкувався з галичанами в Києві. Можу стверджувати, що це нормальні, здравомислячі люди, переважно дуже релігійні, без жодної ненависті та комплексів. І вони не схвалюють жодних терористів. Втім, ви самі можете легко у цьому переконатися відвідавши цей регіон. 5) Західна Україна, як і східна, до приходу комуністів, була і залишається надзвичайно релігійною, тому очевидно, що не могла позитивно сприймати СРСР з його науковим атеїзмом, руйнуванням храмів та спаленням ікон. Загальовідомо, що за час комуністичного правління, на території колишнього СРСР було знищено 65% церков, десятки храмів перетворено на склади та різні господарські приміщення, демонстративно спалено тисячі ікон (це все наглядно показано в радянському кіно). Згадайте широковідомий вислів В.І.Леніна: “Релігія – опіум для народа.” Тому УПА просто не було жодної потреби залякувати населення, однієї цієї причини було достатньо для масового спротиву проти комуністичної влади. Але звичайно ж це була не єдина причина. Так, західноукраїнські селяни, з яких власне і складалася УПА, категорично не хотіли йти в колгоспи. Перебуваючи під владою капіталістичної Польщі вони були орієнтовані на ринкову модель економіки, приватну власність на землю та засоби виробництва, підприємницьку діяльність. Всього цього в СРСР, з командно-адміністративною економікою, звичайно ж не було. Можна було б, ще багато назвати більших і менших причин, але не хочу вас стомлювати. Дякую, якщо прочитали. З повагою, Євген!

TapacUA : Ron : 2TapacUA
яке ти можеж мати "образованіє" якщо ти навіть Української мови не можеш вивчити??? вчи мови, і в тому числі рідну Українську, якщо ти вважаєш себе Українцем.

Володимир_Ант : "объескивной оценке,ты - не способен. Ты фанатик из тех,что пусть ты умрешь,но москаль поранится."
гаразд. я бачу, що коли ти писав оці слова «О истории спорить с тобой глупо,поскольку к объескивной оценке,ты - не способен. Ты фанатик из тех,что пусть ты умрешь,но хахол поранится.Спорить с тобой то же,что сс мусульманами - фанатиками,о вреде джихада» - ти дивився в дзеркало. тому раджу тобі заглянути на сайт «Фашистский меч ковался в СССР» (http://www.geocities.com/ua_ukraine/ukrayinarus106.html). Там є цитати з книги «мацкалєй» Дьякова Ю. і Бушуєвої Т. «Фашистский меч ковался в СССР: Красная Армия и рейхсвер. Тайное сотрудничество. 1922-1933. Неизвестные документы» (М. Сов. Россия, 1992) виданої в Московії та ще й російською мовою.. мабуть «фанатики» написали? Ще один «фанатик» Ніколаєв В. написав книгу «Сталин, Гитлер и мы» (М. «Права человека», 2002.). є там й не російські ресурси – але ж ти їх принципово не читаєш.

Володимир_Ант : В принципі, ти можеш купити ці книги –
(Дьяков, Ю.Л., Бушуева Т.С. «Фашистский меч ковался в СССР: Красная Армия и рейхсвер. Тайное сотрудничество. 1922-1933. Неизвестные документы. Сер.: " Россия в лицах, документах, дневниках"»1992. Твердый переплет. 384 с) отут (http://www.urss.ru/cgi-bin/db.pl?cp=&page=Book&id=65310&lang=Ru&blang=ru&list=23) ціною 500руб.+ або ж спробуй її пошукати в інеті (ти ж маєш дві ВНЗ – то ж знаєш, як це робити). Можна й Суворова «Ледокол-2» прочитати (http://militera.lib.ru/research/surovov/index.html), але ти, мабуть, такі речі не читаєш, бо випадають з «стройной» концепції «Юго-Востока»

Ron : 2Євген
1.Ну,во-первых,уходя с Украины,немцы еще не были в агонии. Во-вторых,никуда члены УПА убежать бы не смогли,т.к. ничего не могли бы предложить новым хозяевам.Немцы предлагали знания и деньги.Те,кто ничего не мог предложить - повесили. Или выдали Советам,как казаков.УПА это знала и продолжала сражаться.2.Я говорил о жестокости при борьбе с УПА.Когда появилась тактика уничтожения всего села за помощь,оказанную любым жителем УПА,поддержка народа резко сократилась.4.Недавно,на одном из конгрессов,где я был по роду деятельности,я сидел рядом с программистом с Галичины.И когда докладчик начал делать доклад на русском,я услышал,как тот прошептал,ничего скоро всех вас заставим украиский учить или повесим к чертовой матери.Мне достаточно... 5.Религиозная.Не спорю и это плюс,в нашем Мире. Я еще раз говорю,я не оправдываю СССР.Я не говорю,что надо ставить памятники одни и не ставить другие.Я говорю,что с памятниками,УПА и т.д. надо подождать.Необходимо,чтобы И Ю-В и ЗУ шли на компомисс.Например украинский-единый в державе,но региональный на юго-востоке - и русский тоже.Не надо переписывать историю.Погодите лет 50. Сейчас оранжи делают то,что называется насильственной украинезацией.И проводят е советскими методами.И это уже раскололо страну.Пока есть,что кушать и тепло,никто воевать е пойдет,но если наступит кризис,людей натравят друг на друга и люди пойдут.И это будет вина оранжей,бело-голубых,майданов и т.д.Надо перестать раскачивать лодку!

Орест : к Ron
Ты сильно перегибаешь, смотри шире. То что "Сильные духом" читал, это ,безусловно, хорошо - это была одна из моих любимых книг в детстве. Мои предки тоже были в рядах Красной Армии. Но для полноты картины почитай о тех же событиях со стороны УПА. Есть также книги и о "СС Галиция", почитай, наконец, статьи в инете. Как можно что-то объективно оценивать, если не знаешь позицию второй стороны? Я просто уверен, что узнав об этой проблеме побольше к 25-ти годам станешь куда менее категоричен. Посмотри также на мировую практику, где разделяют военные преступления и боевые действия, что может считаться героизмом, а что нет. Вопрос в итоге должен прийти к примирению, развеиванию мифов и торжеству достоверных фактов. В Европе уже полвека как не делят ветеранов, включая ту же "СС Галичину". К белогвардейцам в России сейчас никто не испытывает особой ненависти, а ты только вспомни, сколько мифов об их зверствах питалось - жестока каждая отдельно взятая гражданская война. Пока у нас всё сводится к тупой бытовухе - кто здесь бандеровец, а кто коммунист. Но учитывая растущую информированность общества во всех вопросах, через сто лет Восточная Украина будет так же сильно ненавидить УПА, как ты сейчас ненавидишь наполеоновских солдат (да и всех францзов) за интервенцию 1812 года. Так что о реках крови забудь.

Ron : 2Орест
Я не навижу УПА.Просто не считаю их героями. И думаю,что надо подождать лет 50.Тогда будет намного проще прийти к примирению.

Щимон Багрянцев : Велика війна, великі таємниці…
Російські архівісти розсекретили днями листування Адольфа Ейхмана з радянськими урядовцями. Воно датується початком 1940-го року. Нагадаємо, що Ейхман відповідав у Третьому Рейху за “остаточне вирішення єврейського питання”. Самі листи і коментарі до них сучасних російських істориків містять факти, цікаві і для України. Виявляється, з грудня 1940-го до лютого 1941-го року з Радянського Союзу, переважно України, до Німеччини організовано виїхало 130 тисяч етнічних німців. За що, як ми здогадуємося, керівництво гітлерівських розвідок сказало тов. Сталіну велике “данке шон”. Водночас Адольф Ейхман від імені свого тезки Гітлера запропонував Сталіну прийняти на ПМЖ усіх євреїв Німеччини, Чехії та Польщі. Сталін відмовився. Після чого Ейхман доповів Гітлеру, що іншого виходу, аніж фізичне знищення євреїв він не бачить, бо їх навіть Сталін не хоче брати. І ще: у вересні 1939-го року з окупованої Польщі, знову ж таки, на територію України перейшло десь близько 150 тисяч євреїв. Половина з них погодилася на депортацію до Біробіджану і в остаточному результаті вціліла. Решта ж, на відміну від стовідсотково радянських євреїв, була покинута напризволяще. Результат відомий. Залишається нагадати, що юдо-нацистські верховоди обтяжують провиною за злочини радянської влади перед єврейським етносом нинішню владу демократичної України. І найсумніше, що нинішня влада, здається, готова прийняти на себе цю принизливу роль. Але то вже інша тема.

Орест : к Ron
Примирение должно проходить чем раньше, тем лучше. Мы уже фактически опаздываем. Сколько ветеранов вообще осталось... Тебя настораживает героизм Шухевича? Это не героизм, просто политизация вопроса. Я вот не помню, чтобы такую бурю эмоций вызывало бы празднование юбилея Боженко или Ватутина. Про них никто и не вспомнит, то же будет и с Шухевичем. Мне трудно на вскидку назвать 10 героев со всех сторон, история Второй Мировой насквозь пропитана подлогом и пропагандой. Панфиловцев небыло, Маринеску потопил гражданский транспорт, Космодемьянскую убили свои, Молодая Гвардия к коммунистам отношения не имела, фон Браун добился мирового признания в концлагере, Жуков - та ещё сволочь, хоть и раскаялся. Города-герои (Одесса, Киев и т.д.) - катастрофические и нечеловечные просчёты Сталина, один за другим. Героизм одних - это как правило ошибки других.

Olga : ПРО УПА
Давно пора уравнять людей защищавших Украину от захватчиков: немецких и комуняцких !!!! Если бы УПА победили еще в 1946, то Украина уже была бы европейской страной а не колонией России. Под Киевом 300,000 РАССТРЕЛЯНЫ КОМУНИСТАМИ в 1937 году !!!! Нас в школе учили что это сделали немцы в 1942, но это неправда- доказано учеными !!!!!!!!!! Ольга

Хеннеке Кардель : Адольф Гитлер – основатель Израиля
Ну вот, после того как разобрались, что там Ёська мутил по поводу Израиля, займёмся его собутыльником Адольфом. сдаётся мне , судя по этим произведениям, что создавали Израиль все, кроме самих жителей страны. как там кто то сказанул -истина где то посередине.(рядом? или в туманной дали?) в общем читайте и не ругайтесь слишком сильно, так как для нас скромных краснокожих, что еврей, что ариец, что коммунист -все вы бледнолицые собаки, а потому, в случае чего, томагавком по темечку и прощай май френд. продолжение ранее поднятой темы: Зачем Сталин создал Израиль? ======================================================== из вступления: В 1973 г. автор этой книги встретился на одном острове в Атлантическом океане со штабным офицером, вместе с которым он за тридцать лет до того участвовал в осаде Ленинграда. Его родители, венские евреи, когда разразилась первая мировая война, были во время морского путешествия сначала интернированы на этом острове, а позже осели на нем. «Амиго, — спросил автор, когда первые бокалы виски, выпитые в казино пехотной казармы, развязали языки, — как ты, еврей, мог носить на груди эти три ордена со свастикой?» — «Видишь ли, — ответил он на прекраснейшем венском диалекте, — ты поскреби как‑нибудь Гитлера. И обнаружишь такого же венского еврея, как и я». Небольшой итальянский лайнер отчалил от острова, и две недели спустя автор сошел на сушу в Буэнос‑Айресе. Он говорил со многими из миллиона живущих в этом городе евреев, за обеденным столом и в кафе, и, когда речь заходила о т.н. военных преступниках, слышал один и тот же вздох: «Гитлер — австрийский полуеврей? Помилуй Бог! Но, в конце концов, Эйхман, уроженец Линца, которого поймали здесь, был стопроцентным евреем». Когда потом, в Андах, одна еврейка‑антисионистка, очень юная женщина, вспыльчиво сказала: «Этот Бен Гурион — второй Гитлер!», я решил действительно «поскрести Гитлера». Есть ли какая‑то связь между неясным происхождением Гитлера и основанием государства Израиль, которого не было 2000 лет и которое ровно через три года после смерти Гитлера вдруг снова появилось? Нужно быть столь же твердым в вере, как г‑н Мазер, этот немецкий папа гитлероведов, чтобы залихватским жестом отбросить этот вопрос. Согласно его версии, все предки этого персонажа мировой истории, этой уникальной концентрации хитрости, энергии и ума, были простолюдинами из австрийских лесов, и никем другим...... http://mirknig.com/2007/07/01/adolf_gitler__osnovatel_izrailja.html

Дітріх Брондер : ХТО ОРГАНІЗУВАВ ГОЛОКОСТ?
Відповідь на це запитання міститься в дослідженні німецького професора єврейського походження Дітріха Брондера, яке вийшло окремою книжкою «Перед тим, як прийшов Гітлер» ще 1964 року ========================================================= У своїй книжці Д. Брондер стверджує, що «були єврейського походження або мали родинні зв’язки з єврейськими родинами: фюрер і рейх-сканцлер Адольф Гітлер; його заступник рейхсміністр Рудольф ГЕС і рейх-смаршал Герман Геринг; рейхсляйтери Грегор Штрассер, доктор Иозеф Геббельс, Альфред Розенберг, Ганс Франк і Генріх Гіммлер; рейхсміністри фон Ріббентроп (який якось пив на брудершафт з відомим сіоністом Хаїмом Вейцманом, який помер 1952 р. першим президентом Ізраїлю) і фон Кейделль; гауляйтери Глобочник (винищувач євреїв), Йордан і Вільгельм Кубе; вищі керівники СС, які брали участь у знищенні євреїв, Рейнхард Гейдріх, Еріх фон дем Бах-Зелевський і фон Кейделль 2-й; банкіри і спонсори Гітлера до 1933 р. Рітер фон Штейн; генерал — фельдмаршал і державний секретар Мільх, помічник державного секретаря Гаус, фізики і старі члени партії Філіп фон Леонард і Абрахам Зац; старі члени партії Ханфштенгель (начальник відділу закордонної преси) і професор Хаусхофер». ========================================================= Доречно додати, що саме єврей Р.Гейдріх, який контролював гестапо, поліцію, розвідку і контррозвідку Гітлера, в січні 1942 р. провів Ганзейську конференцію з обговорення «остаточного рішення єврейського питання». А інший єврей Адольф Ейхман керував масовою примусовою еміграцією євреїв.

Сергей ЧАЙКИН  : ИНФОРМАЦИЯ К РАЗМЫШЛЕНИЮ
Для книги Хенеке Карделя "Адольф Гитлер - основатель Израиля", большую часть информации собрал профессор Дитрих Брондер. Кто же он? Еврей, живущий в Западной Германии, профессор истории, генеральный секретарь безрелигиозных еврейских общин Германии. Это своего рода еврейский безбожник, в том смысле, что он не согласен с Иеговой. Но с другой стороны, он - генеральный секретарь целого объединения евреев в Западной Германии, которые являются своего рода еврейскими протестантами. В своей книге "До прихода Гитлера" он описывал роль евреев в приходе Гитлера к власти. Но как только эта книга была издана в Германии, ее моментально запретили. Кто? Немецкие власти. После капитуляции в Западной Германии были проведены законы, где малейшая критика евреев была запрещена в уголовном порядке. И статья в уголовном кодексе. И когда нашелся честный, очень авторитетный еврей, который хотел осветить некоторые белые или темные пятна прихода Гитлера к власти, то его книга оказалась запрещенной. В Германии запретили книгу еврейского профессора и генерального секретаря еврейских протестантов. Вот вам и демократия. Но нашелся другой человек, который выпустил его книгу вторым изданием, но уже в Швейцарии. Это и есть тот самый Хенеке Кардель - автор книги "Адольф Гитлер - основатель Израиля". Кто же он? Он 1922 г. рождения. Кавалер рыцарского железного креста, подполковник немецкой армии в отставке. За 4 года войны он стал подполковником и кавалером высшей награды Рейха. После капитуляции Германии в чине подполковника он вышел в отставку и начал писать книги, в том числе и вышеупомянутую. Каковы же результаты? Моментально заработал немецкий суд и приговор - все это утопить. В буквальном смысле слова. 10 тыс. экземпляров этой книги были утоплены в гамбургской гавани по решению немецкого суда. И все это в 1974 г. Но Хенеке Кардель не сдался, показав себя истинным кавалером рыцарского железного креста. Он переехал в Швейцарию, открыл там собственное издательство и начал сам издавать книги, потому что это была единственная возможность издавать книги на немецком языке - в Швейцарии. И во всей Германии не нашлось никого, кто осмелился бы написать на эту запретную тему, кроме кавалера немецкого железного креста. Рыцарским железным крестом офицеры награждались за проявленное личное мужество. Вот такая информация к размышлению: почему немецкое правительство запрещает к изданию книги немца - героя войны, где он пытается изучить причины этой проклятой Второй мировой войны, стоившей человечеству 50 млн. жизней? Почему нынешние российские власти истерически пытаются бороться с антисемитизмом, толком не понимая, что это такое? Или они все понимают, но выполняют чей-то приказ? Чей?

jirdnA : SCHO VY PRYCHIPYLYSIA DO JEVREJIV I NIMCIV???
MOVA PRO UKRAJINS`KYH GEROJIV !!!

Євген : УПА. Відповідь Ron.
Можливо, вживши слово агонія, я дещо перебільшив, але в 1944 р. хребет німецької військової машини був зламаний і агонія була справою лічених місяців. Категорично, не можу погодитися, що солдати УПА не могли нікуди втекти. Ті з них, що залишилися в живих після 1960 року, абсолютно спокійно це зробили в набагато важчих для втечі умовах 1960-65 рр., коли був збудований залізний занавіс. Та розселилися у країнах західної Європи, США, Канаді та Австралії. Для прикладу, щиро раджу вам прочитати спогади ветерана УПА Юрія Борця, який після втечі з України жив в Австралії. Ron, ви мені симпатичні, але істина дорожча, тому як би вам не подобався стеоретип комуністичної пропаганди, про те, що УПА знущалася над місцевим населенням, вона ніколи цього не робила, бо сама була кров від крові і плоть від плоті цього населення. Тому і змогла вистояти 16 років проти наддержави СРСР. І суть не тільки в допомозі їжею, одягом і взуттям, тактика партизанської війни вимагає допомоги місцевого населення перш за все як своєрідної розвідки про пересування ворожих військ та передачі інформації між розрізненими військовими частинами. І все західноукраїнське населення взяло на себе цей військовий тягар, ставши і розвідниками, і зв’язковими. (роль місцевого населення для боєздатності партизанських армій чудово висвітлена у радянському кіно про радянських же партизан). Що стосується програміста з Галичини, то не можна по одній людині робити висновок про великий регіон, де проживають мільйони людей. Мені неодноразово хамили з приводу української мови в Донецьку і Криму, але ж я не узагальнюю це на весь регіон. Так, коли я був в Донецьку один чоловік (до речі, місцевий міліціонер) сказав мені прямо в очі: ”Перестань говорить на этом жлобском языке.” В грубій брутальній формі, але мені і в голову не прийшло переносити це на всіх донетчан.